Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Оцінка ефективності взаємодії органів досудового слідства та дізнання при розслідуванні кримінальних справ про злочини, вчинені організованими групами

Оцінка ефективності взаємодії органів досудового слідства та дізнання при розслідуванні кримінальних справ про злочини, вчинені організованими групами

Назва:
Оцінка ефективності взаємодії органів досудового слідства та дізнання при розслідуванні кримінальних справ про злочини, вчинені організованими групами
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
17,16 KB
Завантажень:
83
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Повнота, об’єктивність і всебічність розслідування кримінальних справ, виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів, ефективність профілактичної функції досудового слідства за сучасних умов багато в чому зумовлені правильною координацією та чіткою взаємодією органів досудового слідства1 з органами дізнання, особливо тими, для яких ця функція є закономірним продовженням покладених на них оперативно-розшукових функцій2. Процесуально і тактично правильно організована взаємодія дозволяє об’єднати і на цій основі більш ефективно використовувати їх кримінально-процесуальні та оперативно-розшукові можливості для вирішення завдань кримінального судочинства, особливо у сфері боротьби з організованою злочинністю.

Але як в теорії, так і на практиці існує проблема оцінки ефективності взаємодії органів досудового слідства та дізнання при розслідуванні кримінальних справ. На жаль, окремо вона майже не досліджувалася, а наявні напрацювання з цієї проблематики розпорошені в літературі з кримінального процесу, криміналістики, оперативно-розшукової діяльності і т. ін. [1–5].

Безумовно, розробити складові оцінки ефективності взаємодії органів досудового слідства та дізнання через низку причин вкрай складно. Найбільш вагома з них – особливий характер їх діяльності, яку не можна обліковувати чи нормувати. Необхідно зважати і на те, що пошук істини при розслідуванні кримінальної справи вимагає ніде не фіксованої розумової, творчої діяльності, яка неоднакова за інтенсивністю, глибиною і затраченим часом [6]. У зв’язку з цим А.Б. Соловйов, М. Токарєва та деякі інші науковці вважають, що з урахуванням сучасного рівня розвитку науки вирішення цієї проблеми навряд чи має під собою реальний ґрунт [4, с. 39–40]. Частково погоджуючись з викладеною точкою зору, ми все-таки вважаємо, що, змінивши підхід і відійшовши від виключно формалізованих, кількісних складових оцінки, ми маємо можливість намітити деякі підходи до вирішення цієї проблеми.

Безумовно, взаємодія слідчого з органами дізнання – це процесуаль ний інститут, бо взаємовідносини, які виникають між учасниками розслідування, регулюються перш за все нормами кримінально-процесуального права. З цієї позиції в теорії розрізняють два види взаємодії:

– на етапі розкриття злочину, коли орган дізнання у справі, яка знаходиться в провадженні у слідчого, зобов’язаний проводити оперативно-розшукові заходи з метою встановлення особи злочинця (злочинців), незалежно від того, дано йому стосовно цього будь-яке доручення слідчим, чи ні (ч. 3 ст. 104 КПК України);

– після встановлення особи злочинця (злочинців), коли обов’язок проводити слідчі, розшукові або оперативно-розшукові дії у справі виникає в органу дізнання лише на підставі доручення слідчого (ч. 3 ст. 66, ч. 4 ст. 104 та ч. 3 ст. 114 КПК України).

Взаємодія слідчого з органами дізнання при розслідуванні кримінальних справ є також предметом криміналістики. Криміна лістичний підхід до цієї проблеми полягає у розробці рекомендацій щодо того, які із специфічних для розслідування того чи іншого виду злочинів завдань доцільно вирішувати спільними зусиллями слідчого і органу дізнання і як краще “розподілити ролі” між взаємодіючими органами.

Має право на існування і такий підхід, при якому органи досудового слідства та дізнання, які взаємодіють при розслідуванні кримінальних справ, розглядаються як тимчасова організація зі своєю структурою, створена для досягнення спільної мети.

Перевага такого підходу в тому, що у цьому випадку з’являється можливість використання для удосконалення взаємодії та визначення складових оцінки її ефективності досягнень і рекомендацій науки про організацію й управління, а також положень методології системного підходу. Останнє дозволяє розглядати відносно самостійні об’єкти дослідження при існуванні між ними визначеного взаємозв’язку як єдиний цілісний об’єкт. Тут його елементи виступають у ролі підсистем як елемент системи більш високого рівня.

Ієрархічний порядок системних об’єктів – одне із фундаментальних понять системної методології. Стосовно такого об’єкта дослідження соціального життя, як організація, яка становить “систему діяльності двох і більше осіб, що свідомо координується” [7, с. 384], викладене передбачає необхідність розмежування в ньому, з одного боку, його підсистем, в ролі яких виступають окремі види діяльності учасників організації, а, з іншого, – його підцілей, тобто тих “найближчих” завдань, які ставлять перед собою учасники спільної діяльності на шляху до досягнення загальної (інтегрованої) мети всієї організації. Обов’язковою умовою існування будь-якої організаційної системи є управління, під яким розуміється цілеспрямований вплив, який утримує систему в заданих параметрах. Ця функція здійснюється суб’єктом управління.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Оцінка ефективності взаємодії органів досудового слідства та дізнання при розслідуванні кримінальних справ про злочини, вчинені організованими групами

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок