Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Розуміння римськими юристами права власності

Розуміння римськими юристами права власності

Назва:
Розуміння римськими юристами права власності
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
19,53 KB
Завантажень:
54
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
ПЛАН

Вступ

1. Виникнення і розвиток інституту права власності

в Древньому Римі

2. Поняття і зміст права власності. Право володіння та право користування

3. Право розпорядження та право приватної власності

4. Види права власності

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

За одним відомим виразом, римляни “тричі скоряли світ”. Перший раз - легіонами, другий - християнством, третій раз - правом.

Зведене в ранг «писаного розуму» (ratio scripta) римське право класичного періоду було широко сприйняте феодальними державами Західної Європи, воно і донині лежить в основі багатьох інститутів капіталістичного права.

У масі конкретних відносин, що виникали між товаровиробниками, римські юристи зуміли виділити самі загальні, самі абстрактні форми. В зв’язку з цим загальне, абстрактне вираження одержали і ті правові норми, ті правові інститути, що служили врегулюванню цих відносин.

Розвитку римського права сприяли багато обставин. Позначився високий рівень товарних відносин, досягнутий Римом у періоди пізньої республіки і принципату. Одним з його наслідків, як ми вже знаємо, було стирання різниці між категоріями вільного населення імперії.

Не менше значення мав «всесвітній» характер самої імперії, що породив потребу «примирення» багатьох і різних правових систем, що історично виникли й існували в завойованих країнах, і насамперед у Греції, Єгипті, Сирії й ін. Римські юристи мали можливість скористатися результатами правового розвитку культурних національних частин імперії, особливо Афін. Не можна не відзначити ту увагу, що приділялося праву, і ту пошану, якою була оточена діяльність юристів, особливо таких видатних як Гай, Ульпіан, Павел, Лабеон, Цельс і багато хто інші.

До всьому цього додамо тисячолітній розвиток, тисячолітню корекцію - і ми одержимо відповідь на питання, чому римське право переступило за рамки своєї епохи, перетворилося в явище всесвітньо-історичного значення.

1. Виникнення і розвиток інституту права власності

в Древньому Римі

За всіх часів інститут права власності займав центральне місце в цивільному праві. Його основні положення обумовлюють зміст всіх інших розділів цивілістики – права на чужі речі, договірного, спадкоємного права і т.п. Саме цим пояснюється нев'янучий інтерес до права власності як з боку дослідників, так і з боку практичних працівників, політичних і суспільних діячів, представників багатьох галузей науки (економістів, філософів, соціологів, юристів, суспільствознавців і ін.). Не менший інтерес до питань власності виявляли і римські юристи. Вони ретельно і глибоко досліджували суспільні відносини власності, про що свідчать численні трактати і висловлення. Природно, їх дослідження несуть відбиток свого часу, і все-таки багато принципових положень права приватної власності не тільки не утратили свого значення в наші дні, але і лягли в основу сучасної науки цивільного права.

Римських юристів більше цікавила практична сторона права власності, чим теоретичні вишукування, і тому вони не залишили нам визначення даного поняття (що не заважало їм широко його використовувати), як і багатьох інших (контракту, делікту, позову). Однак саме їм належить пріоритет у розробці основ права приватної власності.

Римське цивільне право первісне знало державну й общинну власність на землю і приватну власність на інше майно. Закони XII таблиць уже згадують про право власності, що у ті часи позначалося терміном dominium, до якого додавали ex jure Quiritium – власність по праву квіритів, найдавнішого племені. Цим римляни хотіли підкреслити стародавність, а отже, стійкість, непорушність, недоторканність відносин власності (dominium – від лат. дієслова domare – приборкувати, панувати). Спочатку цим терміном позначалися усі права на річ, уся сукупність повноти влади в будинку. Однак уже з I в. н.е. римляни відмежовують значення терміна dominium. З кінця класичного періоду (III в. н.е.) власність стали позначати терміном proprietas. Але сутність поняття власності укладена не в терміну.

З найдавніших часів Римська держава безроздільна володіла землею. Племенам, родам, а потім і родинам земля передавалася тільки в тимчасове користування і не більше як по 2 югера.

У результаті загарбницьких воєн Рим накопичував землі і рабів, що також передавалися в тимчасове користування окремим родам. Патриції, одержуючи більше рабів і інших коштів для обробки земельних наділів, зосереджували у своїх руках величезні латифундії. Цей процес супроводжувався збезземелюванням і руйнуванням плебейських пологів. З їхнього середовища формувався шар вільних пролетарів, що не мали ні землі, ні хліба, ні інших коштів для існування. Це стимулювало невпинну боротьбу плебеїв з патриціями за переділ землі. Тому внутрішню історію Рима того часу (III – I ст.ст. до н.е.) складає саме боротьба за землю.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Розуміння римськими юристами права власності

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок