Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Історія дактилоскопії

Історія дактилоскопії

Назва:
Історія дактилоскопії
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
16,33 KB
Завантажень:
68
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
У науці нерідко буває так. що новим стає давно забуте старе. Така доля спіткала і дактилоскопію. Відома на Сході ще тисячоліття назад, ця наука прийшла в Європу тільки в ХІХ ст. Як вказує відомий криміналіст Едмон Локар, мабуть уже доісторичне людство було знайоме з дактилоскопією, бо на стінах деяких печер у Франції, Мексиці знайдені малюнки кисті руки з намальованими на них папілярними узорами (візерунками). Інші народи також знали значення папілярних узорів. Наприклад, ассірійці та вавілоняни приблизно з 2200 р. до нашої ери засвідчували документи відбитком пальця. І очно так китайці та японці в VII - VIIІ ст. засвідчували справжність укладених угод відбитком великого пальця, намазаним фарбою, який замінював підпис. Однак невідомо, чи використовуватись відбитки пальців для ідентифікації злочинців. Але оскільки в китайському романі ХІІ ст. говориться про викриття вбивці за відбитками пальців, то можна здогадуватися, що вказані народи і раніше могли знати про гаку можливість. У 1880 р. китайці вже мали цілу колекцію відбитків великих пальців найбільш небезпечних злочинців.

З дактилоскопією тісно зв'язане ворожіння за узорами шкіри на руці - хіромантія. В давнину в хіромантію вірили жителі Межиріччя та греки, римляни та євреї, індуси. Від них хіромантія - віра в чудодійні лінії на долоні -- поширилася в усьому світі. В християнський час хіроманти знайшли підкріплення вченню в біблійній книжці пророка Иови: «На руці всякої людини Він (Бог) накладає печатку для напучування всіх людей, створених ним». Хіроманти розрізняли на руці три основні лінії - життя, природи і руки, а також випуклості семи "горбів", названих за іменами небесних світил: Сонця. Венери, Меркурія. Сатурна. Юпітера. Марса і Місяця. За глибиною та малюнком ліній пророкували долю: довга лінія життя довге життя, звивиста лінія природи - багатошлюбність і т. д. За формою найбільш випуклого «горба» розрізняли, під знаком якого світила народилася людина. Перехрещення ліній, їх взаємне положення і наближеність до «горбів» дозволяли в сукупності пізнавати долю.

Завдяки сановним покровителям хіромантія набула широкого поширення. Нею цікавилися Цезар і Сула, Гелен і Авіценна, багато королів та імператорів. Ще на початку XVIII ст. у Німеччині, наприклад, в кожному університеті обов'язково була кафедра хіромантії.

А втім, критичне відношення до всякого ворожіння не минуло і хіромантію. Ще в Стародавній Греції було прислів'я: «Успіх ворожіння залежить від проникливості ворожбита», а в Петербурзі в 1770 р., коли хіромантія займала тверді «наукові» позиції, вийшла книжка Івана Вансолова «Статті з енциклопедії цікавості і ворожіння», в якій автор писав про ворожіння: «Греки та римляни до всіх цих дуростей мали найбільшу прихильність, доки не просвітилися вправами в науках». У цій книжці помічена важлива тенденція: астрологія виросла в астрономію, алхімія в хімію, хіромантія поступилася місцем науковому дослідженню узорів шкіри на руках - дактилоскопії.

В Європі можливість ідентифікації злочинців шляхом порівняння відбитків пальців у Середньовіччя і більш пізні часи була, мабуть, невідома. Відбиток пальця, який іноді ставився під документом, можливо засвідчував особу більше своєю формою та іншими особливостями, ніж характером папілярних узорів, тим більше, що з поширенням підпису про відбитки пальців на деякий час забули.

У 1686 р. узорами на пальцях рук зацікавився професор Болонського університету Марчело Мальпігі. В своїх творах він згадував про «різноманітні лінії й узори» на кінцівках пальців, але не наважувався коментувати їх походження і призначення. Перший науковий трактат з цього питання написав у 1823 р. Ж. Е. Пуркін'є з Бреславського університету. Він підрозділив всі пальцеві узори на дев'ять типів і висунув гіпотезу про зв'язок узорів з чутливістю шкіри, але не задумався над тим, чи передають вони індивідуальність людини.

Відкриття дактилоскопії, як назвали вчення про відбитки пальців, і їх використання в боротьбі зі злочинністю, як методу ідентифікації особи, звичайно пов'язують з іменем Вільяма Хершеля (Гершеля), поліцейського чиновника англійської колоніальної адміністрації в Індії. Сьогодні важко судити, чи знав Хершель про древню практику використання відбитків пальців, про роботи Мальпігі і Пуркін'є, чи самостійно прийшов до думки про те, що вони можуть служити засобом встановлення особи.

Ще в 1858 р. Хершель розпочав свої досліди з вивчення властивостей та можливостей папілярних узорів. Можливо, його підштовхнуло до цього спостереження за китайськими торговцями, які під час укладання торговельних угод, на ділових паперах, іноді ставили пофарбований тушшю відбиток великого пальця правої руки. Пізніше сам Хершель не зміг пояснити, як і коли цей феномен потрапив у коло його інтересів.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Історія дактилоскопії

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок