Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Будова шкіри людини. Властивості папілярних узорів

Будова шкіри людини. Властивості папілярних узорів

Назва:
Будова шкіри людини. Властивості папілярних узорів
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
21,71 KB
Завантажень:
53
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.5


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Будова шкіри людини

Сліди папілярних узорів за своїм криміналістичним значенням займають перше місце в групі слідів-відображень, тому що вони частіше від інших зустрічаються в слідчій практиці і дозволяють найефективніше організовувати пошук та викриття злочинців. Сліди рук залишаються майже на всіх предметах, до яких доторкається людина. На пластичних речовинах (пластилін, віск, розігрітий сургуч, глина) та сипучих утворюються об'ємні сліди, а на твердих поверхнях - поверхневі сліди, за якими можливе ототожнення особи. Така можливість обумовлена будовою шкірного покриву долонної поверхні руки та особливими властивостями папілярних узорів.

Для поняття наукових основ ототожнення особи за шкірними узорами необхідно коротко ознайомитись із анатомією шкірного покриву людини. Шкіра людини - складний орган, який тісно пов'язаний з життєдіяльністю організму і має різноманітні функції. Утворюється вона із двох ембріональних початків — ектодерми та мезодерми. Із ектодерми розвивається поверхнева (епітеліальна) частина шкіри — епідерміс (надшкіра - від грецьких слів ері — над, та derma - шкіра), а з мезодерми - з'єднувальнотканева основа шкіри-дерма (мал. 1)

Дерма (безпосередньо шкіра) – щільна, міцна, еластична, непрозора оболонка: в ній розрізняють два шари, один з яких - ретикуляр ний (сітчастий) - переходить у підшкірну клітковину, другий - папілярний (сосочковий) - контактує безпосередньо з епідермісом. Дерма, в основному, створена з'єднувальними волокнами з домішками еластичної тканини. Через дерму проходять протоки потових залоз, які проникають в епідерміс і закінчуються на зовнішньому боці шкіри, утворюючи пори. Піднімаючи епідерміс, вони утворюють лінійні підвищення - гребні, відділені один від одного борозенка ми. Вказані протоки іноді називають сосочками, а оскільки в латинській мові сосок називається papilla, то і лінії з цими підвищеннями одержали назву папілярних. Висота сосочків на різних ділянках шкірного покриву не однакова. Найбільші з них розміщені на долонях рук та підошвах ніг і мають висоту 100 — 225 мікрон. У похилому віці сосочки стають більш низь якими, а на деяких ділянках вони зникають зовсім. На внутрішній поверхні рук та на ступнях ніг сосочки набагато чисельніші і значно вищі, ніж на інших ділянках шкіри: вони розміщуються тут більш правильно і лінійно.

Ці лінії створюють потоки ліній, які складаються в різні, за конфігурацією, узори. Ширина і висота валиків епідермісу нестійка і міняється з віком людини. Так, наприклад, ширина папілярних ліній у новонародженого дорівнює приблизно 18 мікронам, у десятирічної дитини - 300 - 350 мікронам, у дорослої жінки - 400 - 500 мікронам, у дорослого чоловіка - 500 мікронам.

У середньому ширина папілярних ліній 0,2-0,5 мм, а висота 0,1-0,4 мм. Загальна довжина папілярних ліній на долонях рук сягає 50 м., а загальна кількість деталей папілярних узорів на поверхні руки - 10 000.

Крім папілярних ліній, на поверхні епідермісу є також невисокі шлики шириною близько 30-80 мікрон, які розміщуються на дні міжгребеневих борозенок. Це мікроскопічні деталі, схожі на папіляр ні лінії, але відрізняються від них шириною (в більшості випадків їх ширина не перевищує 80 мкм). Такі лінії постійні, хоча зустрічаються не у всіх людей і не завжди відображаються у відбитках, і при цьому лише на окремих ділянках узорів. Це пояснюється їх невеликою висотою, а також недостатньо сильним натиском пальців на папір під час одержання відбитків. Вони не створюють злиття чи розгалуження і називаються в дактилоскопії «тонкі лінії».

На долоні також видно флексорні лінії: великі згинальні складки шкіри на долонях та між фалангами пальців рук. У дактилоскопії рекомендують використовувати їх як орієнтуючі або допоміжні ознаки для ідентифікації.

У слідах рук майже завжди відображаються так звані «білі лінії»: дрібні складки, які мають вигляд лінійних переливів у папілярних лініях. Анатомічна природа білих ліній не встановлена. Можна тільки думати, що вони створюються під дією руху м'язів у місцях слабкого розвитку підшкірної жирової клітковини і більш міцного зрощення шкіри з прилеглими тканинами. За літературними даними, на нігтьових фалангах пальців рук білі лінії зустрічаються в 18% випадків, на великих пальцях правої руки частіше, ніж на лівій руці та на інших пальцях.

На основних та середніх фалангах пальців рук вказані білі лінії спостерігаються в 60% випадків. Близько 80% білих ліній зберігається довго, не змінюючи розмірів та форми, а в решті випадків такі лінії протягом одного - двох місяців можуть з'явитися, зникнути або змінити розміри та форму. Із-за нестійкості білі лінії використовують найчастіше лише в якості допоміжних ідентифікаційних ознак. Однак, коли вони видимі і в сліді, і на експериментальному відбитку, їх можна виділяти та використовувати для ідентифікації.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Будова шкіри людини. Властивості папілярних узорів

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок