Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Способи розподілу компетенції в сучасній федеративній державі

Способи розподілу компетенції в сучасній федеративній державі

Назва:
Способи розподілу компетенції в сучасній федеративній державі
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,54 KB
Завантажень:
20
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
У традиційних федеративних системах існує чітке розмежування компетенцій між рівнями федерації та її суб’єктів.

У федеративних державах існує законодавство федерації і законодавство її суб'єктів (вертикальна будова).

в основі федерації лежить така конституція, яка встановлює особливий тип відносин між всім партнерами, визнає окремішність кожного з них і має на меті встановлення особливої єдності між ними. Конкретно говорячи, йдеться про конституційний розподіл влади, причому таким чином, щоб всі елементи, з яких складається федеративне утворення, по праву брали участь в суспільному процесі вироблення політики і управління, а діяльність спільного уряду проводилась так, щоб враховувались їх особливості. Федеративна система робить це конституційно, розподіляючи владу між спільними (загальнодержавними) і окремими (республіканськими, кантональними, провінційними та іншими) органами влади таким чином, щоб захистити і існування, і повноваження їх усіх. У федеративних системах основна політика виробляється і проводиться за допомогою переговорів у різних формах, причому так, щоб всі могли брати участь в процесах прийняття рішень та їх впровадження у життя. А найбільш коротке і напрочуд вдале визначення сутності федерації та федералізму, тобто форми організації уряду федеративної держави дав Д.Елезар: "Федералізм — це самоврядування плюс розподілене управління". Отже, демократичний характер федеративної держави зумовлений особливостями її політичної системи та форми устрою, закріплених спільно прийнятою конституцією та самостійно прийнятими конституціями суб'єктів федерації.

Федерація, і на цьому слід особливо наголосити, — це нецентралізована держава, в якій влада розподілена серед багатьох центрів, чиї існування і повноваження гарантовані спільною загальнодержавною конституцією. Конституційна нецентралізація, структурний розподіл влади багатьох центрів, чиї повноваження конституційно забезпечені, є головною рисою федерації і водночас доказом її нецентралізованого, правового, демократичного характеру.

Не можна не звернути увагу також і на відкритий характер федеративної держави. Справжня федерація є відкритою у подвійному розумінні: 1) як правове демократичне суспільство і 2) як форма державного а національно-державного устрою. Остання сприяє встановленню та розвитку взаємозв'язків самої федерації та її складових частин з навколишнім світом. Адже на відміну від імперії, яка намагається повністю ізолювати себе від впливів і контактів з навколишнім світом і навіть унітарною державою, яка є єдиним суб'єктом міжнародних зв'язків, федерація не лише сама бере участь, а й заохочує і надає можливість розширення зовнішніх зв'язків і всім своїм суб'єктам.

Такими є сутність і характер справді федеративних держав. І саме це робить федерацію найбільш зручною і придатною формою устрою багатонаціональних, багатокультурних, багатоконфесійних держав та/чи регіонів. Все це досить переконливо засвідчує достоїнства федерації, її величезні переваги над колишніми імперіями, значною мірою над централізованими унітарними і навіть певною мірою над унітарними децентралізованими державами.

У федеративних державах чимале значення має правотворчість суб'єктів федерації. Наприклад, у ФРН законодавчі повноваження земель здійснюються в галузях, не віднесених до відання Федерації. Сфера виключної компетенції земель не зазначена в Основному законі. До їх відання, як правило, належить регулювання місцевих питань — культура, будівництво, місцеві фінанси.

На схемі це можна зобразити так:

Законодавча компетенція Федерації Правотворча компетенція земель як суб'єктів Федерації

— суворо визначена в Конституції:

(1) виняткова, тобто самостійна

(ст. 71, 73);

(2) конкуруюча, тобто спільна — Федерації і земель (ст. 72, 74, 74-а);

(3) загальні розпорядження (ст.75). — суворо не визначена в Конституції: (1) участь у федеральної нормо-творчості через Бундесрат (ст. 50);

(2) нормотворчість з питань, не віднесених до компетенції Федерації (ст. 70).

Зупинимося на питанні про співвідношення законодавчої діяльності Федерації і земель ФРН.

1. Виключна компетенція федерального законодавства. Закони приймаються тільки на рівні Федерації, до виключного відання якої належать загальнодержавні справи — зовнішні зносини, оборона і безпека, паспортизація, імміграція, фінансове і валютне регулювання, грошова емісія, інформація, зв'язок та ін. Всі вони визначені в Конституції. Федеральний законодавець може делегувати землям законотворчі повноваження за предметом своєї виключної компетенції. Проте, як правило, він уповноважує уряди земель на видання підзаконних актів з конкретних питань. Такі урядові постанови є нормативно-правовими актами земель.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Способи розподілу компетенції в сучасній федеративній державі

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок