Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Юридичний і медичний критерії й правові наслідки психічних розладів особи в період після здійснення нею злочину, але до винесення судом вироку

Юридичний і медичний критерії й правові наслідки психічних розладів особи в період після здійснення нею злочину, але до винесення судом вироку

Назва:
Юридичний і медичний критерії й правові наслідки психічних розладів особи в період після здійснення нею злочину, але до винесення судом вироку
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
16,49 KB
Завантажень:
17
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Психічні розлади, що виключають карно-процесуальну дієздатність обвинувачуваного. Відповідно до закону, особа, у якого після здійснення злочину наступив психічний розлад, що позбавляє його можливості усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними, звільняється від покарання (ч. 1 ст. 81 КК РФ).

На відміну від несамовитих, не підлягаючої кримінальної відповідальності, особи, що занедужали глибоким психічним розладом після здійснення злочину, не підлягають покаранню. Діяння несамовитого не є злочином, у зв'язку із чим виключена й постановка питання про кримінальну відповідальність. Єдина її підстава - склад злочину. Особи, про які мова йде в ст. 81 КК, злочин зробили й відповідальності підлягають. Але вона не може бути реалізована в покаранні, що у цьому випадку незастосовно по двох підставах: 1) попереднє або судове слідство (залежно від часу початку захворювання) без участі захворілого, котрий займає в справі процесуальне положення обвинувачуваного, не можуть бути проведені, а справа не може бути кінчено винесенням вироку (карно-процесуальна перешкода); 2) саме покарання не можна не призначити, не виконати стосовно суб'єкта із глибоким психічним розладом (кримінально-правова перешкода).

Норма ч. 1 ст. 81 КК носить кримінально-правовий характер, але в ній не можна не бачити й істотного карно-процесуального компонента. Причому карно-процесуальна перешкода логічно й хронологічно передує кримінально^-правовому.

У зв'язку із цим утримується в КК формулювання юридичного критерію психічного розладу, покликане визначити його глибину (вага), представляється не занадто вдалої. Тому що в розглянутому випадку суть справи не в тім, що розлад не дозволяє обвинувачуваному усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними. Раз злочин був зроблений в осудному стані, те даний суб'єкт не був позбавлений зазначеної здатності. Але виникле після цього психічний розлад не дозволяє йому самостійно брати участь у судочинстві. Він не може в чинність хвороби адекватно сприймати имеющие значення для справи обставини, розуміти сутність своїх процесуальних прав і обов'язків, робити дії, у яких реалізуються його права. Так, обвинувачуваний із глибоким психічним розладом нездатний правильно зрозуміти суть пред'явленого обвинувачення й значення його доказів, що обґрунтовують; він не в змозі, захищаючи свої права, представити свої докази, заявити клопотання, принести скаргу та ін. Іншими словами, психічний розлад робить обвинувачуваного процесуально недієздатним.

В англо-американському праві подібні стани психічно хворого обвинувачуваного йменуються «нездатністю стати перед судом». Цим формулюванням користуються іноді й вітчизняні фахівці, у першу чергу судові психіатри, що варто визнати небажаним (або, принаймні, саме формулювання потрібно розглядати як дуже умовну). По-перше, такого найменування немає в російському законі. По-друге, слово «стати» асоціюється з пасивним станом. Тоді як звертання до категорії процесуальної дієздатності-недієздатності, тобто можливості-неможливості самостійно брати участь у справі, підкреслює активну роль особи й більше відповідає процесуальному положенню обвинувачуваного.

Трохи ускладнює правильне й однакове рішення розглянутого питання відсутність в УПК загальної норми про карно-процесуальну дієздатність, так само як і норм, що стосується її втрати у зв'язку із психічним розладом. У той же час відзначені недоліки законодавства не занадто значимі для експертної практики.

По глибині поразки психічних функцій психічні розлади як зумовлюючу неосудність, так і процесуальну недієздатність багато в чому тотожні (відповідаючи, як уже говорилося в попередньому параграфі, «психотическому рівню» порушення психічної діяльності). Тому єдина для них формула юридичного критерію, що позначає цю глибину, у принципі припустима*.

* Приміром, цілком прийнятної була б загальна для неосудності й недієздатності формулювання «нездатність розуміти значення своїх дій або керувати ними».

Наявні в обвинувачуваного під час виробництва в справі психічні розлади меншої глибини (ваги) не виключають для страждаючі ними особи можливості брати участь у справі. Однак такого роду розладу можуть спричиняти інші правові наслідки (див. нижче: «Психічні недоліки, що перешкоджають самостійному здійсненню права на захист»).

Таким чином, стосовно до психічних розладів, що виключають процесуальну дієздатність обвинувачуваного (подібно неосудності й обмеженій осудності), діє принцип єдності юридичного й медичного критеріїв.

Медичний критерій виражений у ст. 81 КК лише одним найменуванням - «психічний розлад». Тим часом його характер, з погляду тривалості й оборотності (виліковності), має принципово важливе значення. Дана обставина враховується Кримінально-процесуальним кодексом.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Юридичний і медичний критерії й правові наслідки психічних розладів особи в період після здійснення нею злочину, але до винесення судом вироку

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок