Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Характеристика джерел права, як зовнішньої форми його виразу, адміністративна відповідальність і адміністративні стягнення: поняття, види і порядок їх укладання

Характеристика джерел права, як зовнішньої форми його виразу, адміністративна відповідальність і адміністративні стягнення: поняття, види і порядок їх укладання

Назва:
Характеристика джерел права, як зовнішньої форми його виразу, адміністративна відповідальність і адміністративні стягнення: поняття, види і порядок їх укладання
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
17,92 KB
Завантажень:
54
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
План

1. Характеристика джерел права, як зовнішньої форми його виразу.

2. Адміністративна відповідальність і адміністративні стягнення: поняття, види і порядок їх укладання.

1. Характеристика джерел права, як зовнішньої форми його виразу.

Право завжди повинно мати певну форму, тобто бути формалізованим, а форма має бути змістовною, тобто повинна містити певний, виражений юридичною мовою також, що несе певне смислове навантаження. Якщо нормі надана певна форма, то вона залишається нормою поведінки, але не є нормою права.

До зовнішньої форми (джерел) права відносять: правовий звичай, судовий чи адміністративний прецедент, нормативний договір, нормативно-правовий акт.

Правовий звичай – це санкціоноване державою звичаєве правило поведінки загального характеру.

Правовий (судовий чи адміністративний) прецедент – це рішення компетентного органу держави, якому надається формальна обов’язковість під час вирішення всіх наступних аналогічних судових чи адміністративних справ.

Нормативний договір – це об’єктивно-формально обов’язкові правила загального характеру, що встановлені за домовленістю і згодою двох чи більше суб’єктів і забезпечуються державою (наприклад, договір про утворення федерації, колективний договір).

Нормативно-правовий акт – це рішення компетентних суб’єктів, що виноситься у встановленому законом порядку, має загальний характер, зовнішній вигляд офіційного документа у письмовій формі, забезпеч3ується державою та породжує юридичні наслідки.

Нормативно-правові акти поділяють на закони і підзаконні нормативно-правові акти.

Закони – це нормативно-правові акти, що видаються законодавчими органами, мають вищу юридичну силу і регулюють найважливіші суспільні відносини в країні. Крім конституції країни є ще такі види законів: конституційні, органічні, звичайні.

Усі закони мають вищу юридичну силу, яка проявляється в тому, що:

1) ніхто, крім органів законодавчої влади, парламенту і народу в процесі законодавчого референдуму, не може приймати закони, змінювати чи скасовувати їх;

2) Конституційний Суд України може визнати закон України чи його окреме положення не конституційним;

3) усі інші нормативно-правові акти повинні видаватися відповідно до законів;

4) у разі колізій між нормами закону та підзаконного нормативно-правового акту діють норми закону;

5) тільки законодавчий орган може потвердити чи не потвердити прийняття закону при поверненні його Президентом у разі відкладання вето.

Підзаконні нормативно-правові акти – це результат нормотворчої діяльності компетентних органів держави (їх посадових осіб), уповноважених на те державою громадських об’єднань з установлення, впровадження в дію, зміни і скасування нормативних письмових документів, що розвивають чи деталізують окремі положення законів. Розглядають такі види підзаконних нормативно-правових актів залежно від суб’єктів, що їх видали:

– нормативні акти Президента України;

– акти Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищих судів України, Генерального прокурора України, Верховного суду Автономної Республіки Крим;

– акти Кабінету Міністрів України, Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

– акти міністерств, державних комітетів, інших органів центральної виконавчої влади зі спеціальним статусом;

– нормативні акти державних адміністрацій у регіонах, містах Києві та Севастополі, районах у цих містах;

– нормативні акти органів регіонального та місцевого самоврядування;

– нормативні акти відділів та управлінь відповідних центральних органів на місцях;

– нормативні акти керівників державних підприємств, установ, організацій на місцях;

– інші підзаконні нормативні акти.

Нормативні акти діють у часі, просторі та відносно кола осіб. Характеризуючи дії нормативно-правових актів у часі, слід розрізняти: набрання чинності, припинення дії, зворотну силу дії.

У теорії права розглядають такі варіанти набрання чинності нормативно-правовим актом: після 10 днів від моменту його опублікування; термін установлюється в самому нормативному чи у спеціально прийнятому акті, якщо нормативний акт не публікується, то з моменту його одержання виконавцем.

Нормативно-правові акти втрачають чинність у наслідок: закінчення переліку давності, що на нього видавався акт; прямого скасування конкретного акта; фактичного скасування акта іншим актом, прийнятим з того самого питання.

Зворотна дія – це така дія на правовідношення де припускається, що новий нормативний акт існував на момент виникнення правовідношення.

Загальне правило говорить: “Норма права зворотної сили не має”. Але трапляються випадки, скажімо у кримінальному, адміністративному законодавстві. Так, якщо нормативний акт, прийнятий після споєння правопорушення, пом’якшує чи звільняє від юридичної відповідальності, то акт має зворотну силу, а якщо встановлює чи обмежує, то така норма (чи акт) зворотної сили немає.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Характеристика джерел права, як зовнішньої форми його виразу, адміністративна відповідальність і адміністративні стягнення: поняття, види і порядок їх укладання

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок