Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Поняття і структура судового методу кримінально-процесуального права

Поняття і структура судового методу кримінально-процесуального права

Назва:
Поняття і структура судового методу кримінально-процесуального права
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
22,15 KB
Завантажень:
31
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Методам кримінально-процесуального права в юридичній літературі приділено вкрай мало уваги . В Україні за роки незалежності не видано жодної теоретичної праці (ані монографії, ані наукової статті), в якій би розглядалися ці проблеми. Актуальність дослідження останніх полягає в тому, що активізація діяльності з підготовки проекту нового Кримінально-процесуального кодексу України (далі — КПК) повинна спиратися на результати грунтовних наукових досліджень методів регулювання правовідносин, що виникають, розвиваються і припиняються в процесі порушення кримінальної справи, її досудового розслідування, судового розгляду й вирішення. Здійснити таке дослідження в межах однієї статті, звичайно ж, неможливо. З огляду на це визначимо поняття і структуру тільки одного з методів кримінально-процесуального права — судового (змагального).

Для досягнення зазначеного потрібно виконати такі завдання: 1) з’ясувати необхідність використання цього методу для врегулювання правовідносин у кримінальній справі; 2) визначити, що є його основою у кримінально-процесуальному праві; 3) проаналізувати співвідношення названого методу з іншими методами; 4) використовуючи метод системно-структурного аналізу, встановити, з яких елементів складається судовий (змагальний) метод правового регулювання у кримінальному процесі.

Традиційно вважається, що у кримінально-процесуальному праві застосовується тільки один метод правового регулювання — імперативний. Відповідно до його положень правовідносини між суб’єктами кримінального процесу вибудовуються за допомогою підкорення одних іншим («по вертикалі»). Із запровадженням у 2001 р. в кримінально-процесуальне право принципу диспозитивності можна говорити про використання як засобу реалізації останнього диспозитивного методу правового регулювання. Як відомо, за допомогою цього методу кримінально-процесуальні правовідносини між суб’єктами моделюються з урахуванням можливості вільного вибору того чи іншого варіанта поведінки («по горизонталі»).

Але в чистому вигляді теоретичні методи правового регулювання у практиці, як правило, не застосовуються. Складність кримінально-процесуальних відносин зумовлює застосування змішаної системи їх регулювання, яка, в свою чергу, потребує використання такого методу, який би давав змогу досягти мети органам, котрі здійснюють кримінальне переслідування особи, і водночас гарантував би додержання ними її прав і законних інтересів. Оскільки цей метод передбачає вплив зазначених органів на інших суб’єктів процесу через суд, що є арбітром між сторонами (тобто «не по вертикалі» і «не по горизонталі», а «за дугою»), в літературі він отримав назву «судовий метод правового регулювання» 2. На нашу думку, новий метод повинен мати назву «змагальний», тому що в ситуаціях, які регулюються за його допомогою, насамперед йдеться про реалізацію принципу змагальності. Однак на початковому етапі знань про нього більш важливо визначити не його назву, а зміст.

Коли в науці з’являється якесь нове поняття, то завжди постає питання про те, чи потрібне воно для неї, чи, може, вона здатна обійтись і без нього. Якщо таке поняття стосується певної галузі правової науки, то постає питання: чи потрібне це поняття для науки, законодавства та практики його застосування? Оскільки йдеться про новий для кримінально-процесуального права метод правового регулювання, то це породжує питання про те, чи може зазначена галузь права задовольнятися відомими загальній теорії права імперативним і диспозитивним методами, а також як співвідноситься з ними змагальний метод?

Відповідь на ці питання можна одержати за допомогою аналізу предмета правового регулювання кримінально-процесуального права, а точніше, треба з’ясувати, яку специфіку мають відповідні відносини і як вона позначається на методах їх регулювання. Розглядаючи загальні питання реформування правової системи України, професор П. Рабінович зазначив: «Слід виявити таку своєрідність, специфічність відносин, що є (або мають стати) предметом правового регулювання, які вимагають специфічного методу і специфічного режиму правового регулювання» 3. Традиційно вважалося, що в кримінально-процесуальному праві як галузі публічного права можуть існувати тільки відносини субординації і координації. У 2001 р. після внесення до КПК змін, пов’язаних із розширенням застосування положень принципу змагальності, в досудовому провадженні виникли специфічні відносини. Особливість їх у тому, що вони не дво-, а тристоронні. Врегулювати ці відносини з використанням традиційних (імперативного та диспозитивного) методів неможливо. Тому щодо цих специфічних відносин законодавець застосував і специфічний (змагальний) метод правового регулювання 4. Проаналізуємо, у чому ж полягає його специфіка.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Поняття і структура судового методу кримінально-процесуального права

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок