Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Про судові доручення в кримінальній справі

Про судові доручення в кримінальній справі

Назва:
Про судові доручення в кримінальній справі
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,59 KB
Завантажень:
53
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Мнящие суть в не-сути и видящие не-суть в сути,

они никогда не достигнут сути,

ибо их удел — ложные намерения *.

Китайська мудрість

Як відомо, тривалий час і за радянської влади, і нині неповнота та неправильність досудового слідства, виявлені в судовому засіданні, які неможливо було усунути в суді, надолужувалися шляхом повернення кримінальної справи на додаткове розслідування.

На додаткове розслідування справа могла потрапити зі стадії віддання обвинуваченого до суду (зараз — стадія попереднього розгляду справи суддею) або стадії судового розгляду. Але в Україні вважають, що цього недостатньо для усунення порушень закону, допущених при досудовому слідстві, й тому Законом від 21 червня 2001 р. Кримінально-процесуальний кодекс України (далі — КПК) був доповнений ст. 2491, в якій передбачено можливість повернення справи прокурору, та ст. 3151, яка дозволяє суду давати органу, що провадив розслідування, доручення на проведення певних слідчих дій. Доповнена також ч. 3 ст. 66 КПК, якою суду надано право давати певні доручення підрозділам, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.

Незважаючи на те, що норми, передбачені ст. 3151 та ч. 3 ст. 66 КПК, існують уже чотири роки, до їх аналізу ніхто із науковців не вдавався, оцінку їм не давав (в усякому разі публікації на цей предмет нам не відомі). Проте, закріпивши в КПК названі норми, законодавець ввів у кримінальний процес України нове явище, новий підхід до розв’язання проблем досудового і судового слідства, який може мати надзвичайні наслідки, й тому вони потребують дослідження і оцінки.

Не претендуючи на всеосяжність дослідження теми й на висвітлення всіх проблем, які виникли у ході застосування ч. 3 ст. 66 і ст. 3151 КПК, та шляхів їх вирішення, в межах можливого ми лише висвітлимо основні з них і спробуємо зрозуміти мету й цілі зазначених новел у законі і дати суддям елементарні поради щодо застосування цих статей з урахуванням інших норм КПК та у контексті з ними.

Згідно зі ст. 3151 КПК з метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства, суд мотивованою ухвалою, а суддя — постановою вправі доручити органу, що провадив розслідування, виконати певні слідчі дії. В ухвалі (постанові) зазначається, для з’ясування яких обставин і які саме слідчі дії необхідно провести, та встановлюється строк виконання доручення. Особа, котра виконує доручення, провадить відповідну слідчу дію з додержанням вимог, передбачених главами 11—18 цього Кодексу. Протокол слідчої дії та інші здобуті докази передаються суду, який дав доручення. Цей протокол та інші докази, що надійшли від органу, який виконував доручення, досліджуються в судовому засіданні і долучаються до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 66 КПК: «У передбачених законом випадках особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі доручити підрозділам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, провести оперативно-розшукові заходи чи використати засоби для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі».

На жаль, ці норми не відзначаються грунтовністю і конкретністю. Їх логіка та узгодженість з іншими нормами КПК викликають сумнів.

Норми про судові доручення, які суд має право давати органам слідства та оперативно-розшукової діяльності, змінюють уяву про роль і місце суду в змагальному процесі, фактично змішують досудове й судове слідство, потребують серйозних змін і доповнень до багатьох статей КПК, але таких змін та доповнень не внесено, що призводить до непорозумінь, неоднозначності при застосуванні цих норм. Достатньо сказати, що при розгляді цього питання на засіданні Науково-консультативної ради при Верховному Суді України не знайшлося навіть двох науковців, які б однаково розуміли зміст ст. 3151 та ч. 3 ст. 66 КПК. Одне об’єднує науковців, що зазначені норми — це фактично ще одна завуальована форма додаткового розслідування кримінальної справи, ще одна спроба за рахунок судів поліпшити досудове слідство, вирішити його проблеми, покращити статистичні дані про перебіг досудового слідства.

При застосуванні ст. 3151 та ч. 3 ст. 66 КПК у суддів виникають такі запитання:

— Чи відповідають положення цих статей Конституції України?

— Чи можливе відповідно до Конституції одночасне паралельне ведення у кримінальній справі і судового, і додаткового досудового слідства або оперативно-розшукових дій?

— Судові доручення суд має право давати за власною ініціативою чи за ініціативою сторін?

— Якщо суд має право давати судові доручення за власною ініціативою, то як це право погоджується із місцем та роллю суду в змагальному процесі?

— Як повинен діяти суд, давши доручення: зупинити розгляд справи чи продовжити його?

— Про які фактичні дані, одержані у ході судового слідства, йдеться у ст. 3151 КПК?

— Які певні слідчі дії суд чи суддя мають запропонувати виконати органам розслідування?

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Про судові доручення в кримінальній справі

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок