Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> ДИПЛОМАТИЧНЕ ПРАВО. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ДИПЛОМАТИЧНИХ ПРЕДСТАВНИЦТВ

ДИПЛОМАТИЧНЕ ПРАВО. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ДИПЛОМАТИЧНИХ ПРЕДСТАВНИЦТВ

Назва:
ДИПЛОМАТИЧНЕ ПРАВО. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ДИПЛОМАТИЧНИХ ПРЕДСТАВНИЦТВ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
15,47 KB
Завантажень:
161
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
ВСТУП

Сучасні міжнародні відносини і міжнародне право характеризуються великою розмаїтістю.

Наявність у світі системи держав — об'єктивний факт. Держави не можуть існувати, не взаємодіючи так чи інакше один з одним. Те чи інша держава вступає в різного роду зв'язку з іншими країнами за посередництвом своєї зовнішньої політики, через нее ж реагує на всілякі явища міжнародного життя. Проводячи зовнішню політику виходячи зі своїх інтересів, держава встановлює ті чи інші відносини з іншими країнами. Вичленовування всіх цих зв'язків дозволяє представити визначену систему міжнародних відносин, що охоплює складний комплекс процесів і регулюється різними галузями міжнародного права.

У широкому розумінні система міжнародних відносин може бути представлена як свого роду світова макросистема, що має власну структуру. У нее входять різні зв'язки держав: політичні, економічні (у тому числі торгові, фінансові), науково-технічні, культурні і т.д. Дипломатичні і консульські відносини покликані сприяти співробітництву в названих і інших областях.

Дана робота ґрунтується на ознайомленні з особливостями консульських і дипломатичних відносин, а також консульського і дипломатичного права, основними поняттями і категоріями. Вона припускає одержання навичок роботи з консульськими конвенціями, Віденською конвенцією й іншими міжнародними договорами.

1. ДИПЛОМАТИЧНЕ ПРАВО

1.1. Поняття, система і джерела дипломатичного права

Дипломатичне право— галузь міжнародного права, що представляє собою сукупність норм, що регламентують статус і функції державних органів зовнішніх зносин, Система дипломатичного права відповідає основним формам дипломатії: двосторонньої дипломатії, здійснюваної через дипломатичні чи представництва через так називані спеціальні місії, багатобічної дипломатії, здійснюваної делегаціями на міжнародних конференціях і сесіях органів міжнародних організацій, а також постійними представництвами держав при міжнародних організаціях.

Дипломатичне право протягом довгого часу ґрунтувалося на звичаях. Часткова офіційна кодификація дипломатичного права була вперше почата в регіональному масштабі в Латинській Америці (20 лютого 1928 р. була прийнята Гаванська конвенція про дипломатичних чиновників)- У даний час дипломатичне право в основному кодифіковане.

Основним, договірним актом у даній області є Віденська конвенція про дипломатичні зносина 1961 року. У 1969, року Генеральною Асамблеєю ООН була також прийнята Конвенція про спеціальні місії, а в 1975 році на дипломатичній конференції у Відні — Конвенція про представництво держав у їхніх відносинах з міжнародними організаціями універсального, характеру. Російська Федерація є учасницею Віденських конвенцій 1961 і 1975 років.

1.2. Органи зовнішніх зносин

Існує розподіл органів зовнішніх зносин на внутрішньодержавні і закордонні.

До внутрішньодержавного відносяться: вищі державні органи, а саме вищий представницький орган, що звичайно визначає основи зовнішньої політики даної держави: глава держави (колегіальний чи одноособовий), що здійснює вище представництво даної держави на міжнародній арені; уряд, що здійснює загальне керівництво зовнішньою політикою держави; відомство іноземних справ, що є органом уряду по здійсненню зовнішньої політики.

Закордонні органи зовнішніх зносин прийнято підрозділяти на постійні і тимчасові.

До постійних органів відносяться дипломатичні представництва (посольства, місії), постійні представництва при міжнародних організаціях, консульські установи.

До тимчасових органів відносяться спеціальні місії і делегації на міжнародних чи конференціях у міжнародних органах.

До внутрішньодержавного відносяться: вищі державні органи, а саме вищий представницький орган, що звичайно визначає основи зовнішньої політики даної держави: глава держави (колегіальний чи одноособовий), що здійснює вище представництво даної держави на міжнародній арені; уряд, що здійснює загальне керівництво зовнішньою політикою держави; відомство іноземних справ, що є органом уряду по здійсненню зовнішньої політики.

Закордонні органи зовнішніх зносин прийнято підрозділяти на постійні і тимчасові.

До постійних органів відносяться дипломатичні представництва (посольства, місії), постійні представництва при міжнародних організаціях, консульські установи.

До тимчасових органів відносяться спеціальні місії і делегації на міжнародних чи конференціях у міжнародних органах.

1.3. Склад і функції дипломатичного представництва

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: ДИПЛОМАТИЧНЕ ПРАВО. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ДИПЛОМАТИЧНИХ ПРЕДСТАВНИЦТВ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок