Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Приватноправові відносини з іноземним елементом

Приватноправові відносини з іноземним елементом

Назва:
Приватноправові відносини з іноземним елементом
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
21,56 KB
Завантажень:
71
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Суб'єктами відносин у міжнародному приватному праві є, передусім, фізичні та юридичні особи, іноді — держави. Специфікою відносин є наявність "іноземного елементу". Під "іноземним елементом" розуміють:

1) суб'єкт, який має іноземну належність (громадянство, місце проживання — щодо фізичніх осіб; "національність" — щодо юридичних осіб);

2) об'єкт, який знаходиться на території іноземної держави;

3) юридичний факт, що мав чи має місце за кордоном.

Ось приклад, що демонструє складне поєднання "іноземного елементу" у правовідношенні. Напередодні 1996 р. затонуло судно "Сімба-1". Власником його була турецька фірма "Сімбашиппшг енд трейдінг", яка зареєструвала судно. Вона передала оперативне управління судном турецькій компанії "Кнідос". Місце реєстрації судна — Мальта. Ліцензована крюїнгова компанія "Євромарін сервіс", зареєстрована в Одесі, найняла екіпаж, до складу якого входило 12 моряків – громадян України, що загинули внаслідок аварії. Трудові контракти з ними було укладено за законодавством Великобританії. Судно перевозило вантаж (1800 тонн металу) з російського порту Таганрог до турецького порту Деліскелесі.

До сфери міжнародного приватного права належать питання цивільної право- та дієздатності іноземних фізичних та юридичних осіб, держави; її імунітету; відносин по зовнішньо-торговельних угодах; прав авторів на твори, видані за кордоном; трудоправового та соціального статусу осіб, які знаходяться на території іноземної держави, працювали на такій території тощо. Регулюючи вказані та інші відносини, норми міжнародного приватного права утворюють систему, яка відображає упорядковану сукупність норм національного права.

Спадкові відносини в МПП.

Основними колізійними питаннями у галузі спадкового права є загальне правило щодо визначення закону, що застосовується до спадкових відносин, форми заповіту, а також можливість реалізації автономії волі у заповідальних розпорядженнях.

У німецькому праві відносинам спадкування присвячені статті 25 та 26 ВЗ НЦУ. Стаття 25 встановлює два традиційні принципи колізійного спадкового права: громадянство спадкодавця як основна прив'язка та принцип єдності спадкової маси. Іншими словами, закон однаково підходить до регулювання, незалежно від предмета спадщини — рухомого чи нерухомого майна. Водночас законодавець якоюсь мірою допустив можливість відходу від правила громадянства в цій сфері на користь автономії волі (наприклад, щодо нерухомості, яка знаходиться на території ФРН). Таким чином, німецький законодавець відійшов від традиційного підходу (регулювання спадкових відносин імперативною колізійною нормою), допустивши, хоч і незначною мірою, диспозитивність.

Зміст ст. 26 нової редакції Вступного закону засвідчує рецепцію положень Гаазької конвенції 1961 р. про колізії законів стосовно форми заповітів. Такий підхід в цілому притаманний державам — учасницям Конвенції. Наприклад, ст. 93 швейцарського Закону 1987 р. безпосередньо відсилає до положень Конвенції в питаннях регулювання форми заповітів. В Австрії вирішення колізій у спадковому праві регулюється ст. 28 Закону 1978 р. Перша частина цієї статті містить загальну норму. Вона передбачає, що законом, який підлягає застосуванню до спадкових відносин, є національний закон спадкодавця на момент смерті. Ця основна норма змінена в другій частині. Якщо процедура переходу спадщини відбувається в Австрії, то при прийнятті спадщини, виплаті боргів та виконанні зобов'язань із спадкування застосовується австрійський закон.

Австрійська кодифікація враховує той факт, що в питаннях спадкування різниця в законах не стосується порядку спадкування та визначення кола спадкоємців. Законодавець вважає, що колізійна норма, скоріше, повинна бути присвячена питанню про те, як спадкоємець має приймати власність спадкодавця. Необхідно взяти до уваги, наприклад, прийняття спадщини за умови опису спадкового майна. Тут неможливо відокремити закон, що застосовується, від процедури. Надзвичайно складно пристосувати іноземні норми про спадкування до процедури прийняття спадщини за законом країни суду. Рішення австрійської кодифікації є досить вдалим. Національний закон спадкодавця застосовується для вирішення питань про спадкоємців, а закон країни суду -про перехід спадкового майна.

Швейцарське законодавство про МПрП, навпаки, у питаннях спадкування виходить з принципу останнього місця проживання спадкодавця (ст. ст. 90,91 Закону 1987 р.). Характерно, що швейцарська кодифікація, якій притаманне широке використання категорії lex voluntatis, досить обережно ставиться до автономії волі в питаннях заповідальних розпоряджень. Право спадкодавця підпорядковувати заповіт за­конові одного з громадянств, які має особа, передбачено лише для іноземців, що мешкають у Швейцарії і лише за умови, що вони не втратили на момент смерті свого громадянства і не набули громадянства Швейцарії.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Приватноправові відносини з іноземним елементом

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок