Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Магдебурзьке право Західної Європи

Магдебурзьке право Західної Європи

Назва:
Магдебурзьке право Західної Європи
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,27 KB
Завантажень:
123
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Магдебурзьке право – середньовічне міське право, за яким міста звільнялися від управління і суду великих земельних власників та створювали органи місцевого самоуправління. Воно закріплювало права міських станів --- купців, міщан, ремісників, було юридичним виявом успіхів міського населення в боротьбі проти феодалів. Виникло в 13 ст. у м. Магдебурзі (звідси й назва, тепер ФРН).

Магдебурзьке право встановлювало порядок виборів і функції органів міського самоврядування, суду, купецьких об'єднань, цехів, регулювало питання торгівлі, опіки, спадкування, визначало покарання за різні види злочинів тощо. Протягом 13-18 ст.

Вважається, що Магдебурзьке право, як новий тип міського самоуправління виникло, коли у 1188 році архієпископ Віхман надав привілей на самоврядування місту Магдебург у Німеччині. Проте слід зазначити, що Магдебурзьке право виникло не на порожньому місці, а спиралося на середньовічні німецькі правові джерела такі як Саксонське Зерцало, Швабське Зерцало та постанови шефенів (присяжних) Магдебургу.

Норми Магдебурзького права врегулювали суспільно-правові відносини в межах міста, порядок суду та судочинства, заходи кримінального покарання, внутрішню структуру та діяльність купецьких корпорацій, ремісницьких цехів, торгівлі. Місто було звільнено від управління та суду феодалів.

Одразу ж після своєї появи Магдебурзьке право швидко поширилося у Центральній та Східній Європі, всюди приймаючи різні форми відповідно до місцевих умов. Так, у Польщі сформувалися такі різновиди Магдебурзького права як Шродське права (від міста Шрода, яке першим в Польщі отримало самоврядування) та Хелмське право.

Магдебурзьке право поширилося в Чехії, Угорщині, Польщі, Литві, а звідти --- на територію Білорусі та України. Українські міста Магдебурзьке право одержували від литовських князів, польських королів і українських гетьманів. Уперше в Україні.

Магдебурзьке право дістали міста Галицько-Волинського князівства (м.Санок 1339, тепер Польща). Львову Магдебурзьке право надано 1356, Кременцю --- 1374, Берестю --- 1390, Києву --- 1494-97, Станіславові (тепер Івано-Франківськ) --- 1663. У 15-17 ст. Магдебурзьке право детали більшість міст України. У різний час його одержали Вінниця, Глухів, Дубно, Житомир, Лубни, Козелець, Полтава, Стародуб, Чернігів та ін.

У деяких містах, зокрема західноукраїнських, надання Магдебурзьке право супроводилося посиленням німецької і польської колонізації, обмеженням прав українського населення. Магдебурзьке право за своїм змістом і формою в Правобережній і Лівобережній Україні під впливом місцевих умов, а також норм звичаєвого права відрізнялося від Магдебурзьке право, яке застосовувалося в Західній Європі. Так, в Україні організація магістратів була іншою. У менших містах, які називалися ратушними, козацька старшина відала справами козаків, а виборна міська влада --- справами міщан. Положеннями Магдебурзьке право керувалися й полкові суди тощо.

Норми Магдебурзьке право використовувалися при всіх офіційних і приватних кодифікаціях права в Україні 18-19 ст. (див. «Екстракт малоросійських прав», «Права, за якими судиться малоросійський народ»). Після укладення в 1654 між Гетьманщиною і Московською державою воєнно-політичного союзу та поступового обмеження царським урядом політичної автономії Лівобережної України Магдебурзьке право залишилося лише у деяких т. зв. привілейованих містах. Фактично застосування Магдебурзьке право в Україні припинилося після запровадження в 1781 «Установлення про губернії» та створення нової судової системи. Указом 1831 Микола І скасував Магдебурзьке право по всій Україні, крім Києва, де воно збереглося до видання указу від 4.1.1835.

У містах на західноукраїнських землях, які за першим поділом Польщі (1772) відійшли до Австрії, органи міського самоврядування та суди, створені за Магдебурзьке право, продовжували ще деякий час діяти. Згодом астрійський уряд значно обмежив права цих органів. У Львові застосування Магдебурзьке право припинено в 1786.

В Україні Магдебурзьке право, імовірно, з‘явилося в останній період існування Галицько-Волинського князівства на початку XIV століття і було пов‘язане з німецькими купцями-колоністами, що жили у Львові та інших великих містах, стосуючись лише німецької спільноти. Першими з українських міст Магдебурзьке право в повному обсязі отримали у 1329 році Хуст Вишкове та Тячів, які входили до складу Угорщини. У Галицько-Волинському князівстві таким правом з 1339 року користувався Санок [4, 96]. У 1356 році польській король урочисто підтвердив Магдебурзьке право Львову, де воно існувало серед німецьких поселенців ще з часів князя Льва Даниловича [5, 9]. Кам‘янець-Подільський отримав самоврядування у 1374, Самбір у 1390, Дрогобич у 1422, Галич у 1437, Луцьк у 1432, Житомир у 1444, Київ у 1494. Дещо пізніше Магдебурзьке право перейшло на центральну та правобережну Україну, де воно було надане Переяславлю та Чигирину у 1592, Каніву у 1600. Протягом XVII століття його отримали Стародуб, Ніжин, Чернігів.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Магдебурзьке право Західної Європи

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок