Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Консульське право

Консульське право

Назва:
Консульське право
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,81 KB
Завантажень:
90
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
1. Поняття і джерела консульського права

Консульське право можна охарактеризувати як сукупність міжнародно-правових принципів і норм, що регулюють діяльність консульських установ і членів їхнього персоналу і визначальних їхній статус, функції, права й обов'язки.

Історично консульські відносини розвивалися як відносини, зв'язані насамперед з міжнародною торгівлею і торговим мореплаванням. Консули довгий час розглядалися как. виборні чи призначені державою радники і помічники, покликані робити на території іноземної держави допомога і сприяння вітчизняним купцям і іншій приватній особам і організаціям. За ними практично не визнавалася яка-небудь якість представництва інтересів своєї держави як такого.

З часом коло питань, що входять у компетенцію консульських установ, неухильно розширювався, функції їх здобували усе більш багатогранний характер. В даний час консульські установи покликані сприяти розвитку не тільки економічних, торгових, але і науково-технічних, культурних і туристських, а в деяких випадках і політичних зв'язках між державами. Проте історичні особливості розвитку консульських відносин і в даний час продовжують визначати їхню специфіку і відмінність від дипломатичних.

Джерелами консульського права є міжнародний договір і міжнародний порядок.

Хронологічно в цьому ряді першим коштує міжнародний порядок, оскільки в древні часи й у період середньовіччя консульські відносини регулювалися головним чином на основі звичаю. В даний час міжнародні порядки продовжують бути основою правового регулювання консульських зв'язків між державами при відсутності їхнього договірно-правового оформлення.

Міжнародні договори по консульських питаннях укладаються як на двосторонньої, так і на багатобічній основі.

У сучасному консульському праві діють три багатобічні консульські конвенції. Дві з них носять регіональний характер: Каракасская конвенція про консульські функції 1911 року і Гаванська конвенція про консульських чиновників 1928 року. Універсальний характер має Віденська конвенція про консульські зносина 1963 року. Конвенція набрала сили 18 березня 1967 р. СРСР ратифікував її 16 лютого 1989 р.

Велику роль у консульському праві грають обопільні умови і конвенції по консульських питаннях, укладати які почали ще в XII-XIII століттях. Зараз їхнє число в усьому світі досягає декількох тисяч. ДО 1991 року СРСР уклав з іншими державами близько 70 таких договорів. Росія в 1992—1993 роках уклала консульські конвенції з Республікою Корея, Литвою, Естонією, Україною. Ведуться переговори з іншими країнами.

До джерел консульського права відносяться також положення деяких міжнародних договорів, що не присвячені винятково консульським питанням. Це насамперед Віденська конвенція про дипломатичні зносина 1961 року, ст. 3 яке передбачає можливість виконання консульських функцій дипломатичними представництвами. Сюди ж можна віднести і міжнародні договори про правову допомогу, про врегулювання випадків подвійного громадянства, договори й угоди з питань торгівлі і мореплавання і ряд інших.

Дуже важливе значення мають положення національного законодавства, що визначають статус, функції і структуру консульських органів, а також регулюючі визначені аспекти діяльності іноземних консульських установ.

2. Установлення консульських відносин

Держави встановлюють консульські стосунки на основі взаємної згоди. Установлення дипломатичних відносин означає і згода на встановлення консульських відносин, якщо не обговорене інше. Консульські відносини можуть встановлюватися і підтримуватися і при відсутності дипломатичних відносин. Розрив дипломатичних відносин не спричиняє автоматично розриву консульських відносин.

В даний час консульська практика знає два види консульських установ: консульські відділи дипломатичних представництв і самостійні (окремі) консульські установи.

СРСР у середині 20-х років став ініціатором введення в міжнародну практику інституту «отдельских консульств», тобто створення консульських відділів у складі дипломатичних представництв.

Між установленням консульських відносин і фактичним відкриттям окремої консульської установи може бути розрив у часі, оскільки за узгодженням між сторонами зважуються не тільки питання про встановлення консульських відносин, але і для кожного конкретного випадку — про відкриття відповідного консульської установи, його місцезнаходженні, класі, територіальних межах його діяльності в державі перебування.

Консул і будь-яка інша консульська посадова особа вважаються, що приступили до виконання своєї місії з моменту вступу на посаду. Для цього необхідно, щоб особа була призначена компетентними органами держави, що представляється, і визнано владою держави перебування.

У багатьох державах, у тому числі й у Росії, питання призначення своїх і прийому іноземних консулів входять у компетенцію відомств іноземних справ.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Консульське право

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок