Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Загальна характеристика соціально-економічних прав. Економічні права

Загальна характеристика соціально-економічних прав. Економічні права

Назва:
Загальна характеристика соціально-економічних прав. Економічні права
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,49 KB
Завантажень:
60
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Економічні, соціальні та культурні права належать до прав другого покоління. У соціалістичній концепції прав людини вони були домінуючими, а західна політико-правова думка завжди протиставляла їх громадським та політичним правам. Адже ці права вважалися західними правознавцями абсолютними, невід'ємними, і повинні беззаперечно визнаватися і виконуватися державою, в той час як ступінь дотримання соціально-економічних прав знаходиться в залежності від стану економіки кожної конкретної країни. Тому західна доктрина вважає, що і конституційно-правовий механізм їх закріплення та регулювання має бути максимально гнучким.

У Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права визначається (ст. 2), що ці права повинні забезпечуватися поступово та в максимальних межах наявних ресурсів держави. Але як бути, коли цих «наявних ресурсів» обмаль? Відповідь на це питання можна знайти в концепції соціальної держави, центром якої є принцип відповідальності держави за забезпечення прожиткового мінімуму громадян.

На визнання соціально-економічних прав як складової правового статусу особи значний вплив відіграла регламентація цих прав у конституціях соціалістичних країн. Пізніше вони були віднесені до Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про економічні соціальні та культурні права та закріплені низкою інших міжнародних документів. Однак і сьогодні далеко не всі держави можуть реально захистити всі важливі права цієї групи. Основна причина – стан економіки країни. Адже соціальна функція може здійснюватися в повному обсязі лише за умов високого рівня економічного розвитку, що дозволяє розумно перерозподіляти засоби та ресурси, зберігати свободу ринкової економіки та підприємництва.

До того ж, друге покоління прав часто залежить не тільки від рівня розвитку суспільства та його багатства, а й від влади, її стану та точки зору владних чиновників.

Обов'язок держав у сфері захисту соціально-економічних прав полягає в тому, щоб здійснювати прогресивні економічні та соціальні реформи, забезпечувати участь громадян в економічних процесах та надавати всім рівні можливості при здійсненні цих прав.

Економічні права

Одним із найважливіших елементів правового статусу особи є право приватної власності, що включає право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та отримувати доходи. Лише сукупність усіх цих можливостей та гарантій складає право приватної власності. У минулому приватна власність була священною, а нині вона є соціальне обумовленою: «Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватись на шкоду людині і суспільству», - зазначено в ст. 13 Конституції України. Порядок набуття власності визначається законодавством України. Право власності є непорушним. Важливою його гарантією є заборона протизаконного її позбавлення. Як виняток, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановленому законом. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у встановленому законом порядку.

Проголосивши у ст. 42 Конституції України право кожного на підприємницьку діяльність, держава гарантує вільний вибір такої діяльності, вільне розпорядження прибутком, забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає права споживачів від виявів несумлінної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності, здійснює контроль за якістю і безпекою продукції та усіх видів послуг і робіт.

У ході ринкових перетворень в Україні починає зростати роль підприємницької діяльності. Під впливом розвитку підприємництва вже змінилась структура народного господарства країни. Наприклад, у промисловості країни частка підприємств недержавного сектора в загальній кількості перевищує 85%, в обсязі виробництва їх частка становить майже 75%. Перестали бути державними великі галузі промисловості. Так, частка підприємств недержавного сектора у легкій промисловості складає 95,5%; у деревообробній і целюлозно-паперовій - 93,6; у чорній металургії - 91,5; у харчовій промисловості -91,3%. У цих галузях недержавними підприємствами вироблено від 86 до 95% усієї продукції. Майже повністю недержавними є сільське господарство, автомобільний транспорт.

На 1 січня 1999 р. кількість малих підприємств становила 151,4 тис. із загальною кількістю працюючих 1,032 млн. осіб, 927 тис. фізичних осіб - підприємців, діє близько 35,5 тис. фермерських господарств, в яких працює 67 тис. осіб. За галузевими ознаками малі підприємства переважно зосереджені в торгівлі та громадському харчуванні - 51%, у промисловості - 15, на будівництві - 10, у сфері побутового обслуговування населення - 5, інших сферах - 19%.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Загальна характеристика соціально-економічних прав. Економічні права

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок