Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Всесвітні механізми забезпечення прав людини

Всесвітні механізми забезпечення прав людини

Назва:
Всесвітні механізми забезпечення прав людини
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,49 KB
Завантажень:
35
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Міжнародні пакти про права людини та інші договори (конвенції) не тільки проголошують ці права, а й передбачають комплексну систему забезпечення та захисту зафіксованих в цих актах та у внутрішньодержавному законодавстві прав і свобод.

Суттєва відмінність пактів і ухвалених на їх основі документів від Загальної декларації прав людини полягає втому, що вони спрямовані на те, щоб максимально гарантувати проголошені права. Для прикладу можна послатися на норми, вміщені в ст. 9 Пакту про громадянські і політичні права, де загальні формулювання («кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність»; «нікого не може бути піддано свавільному арешту чи утриманню під вартою») доповнюються конкретними приписами відносно законної процедури позбавлення волі і недопущення свавілля, або ст. 19, в якій положення про право кожної людини на вільне вираження свого погляду супроводжується конкретними поясненнями змісту цього права, і разом з тим, встановленням певних обмежень.

В узагальненому вигляді такий підхід сформульований у ст. 2 Пакту, згідно з якою кожна держава-учасниця зобов'язується поважати і забезпечувати всім особам, що перебувають у межах її території та під її юрисдикцією, права, визнані в цьому Пакті, а також, якщо це ще не зроблено, вжити необхідні законодавчі та інші заходи для здійснення цих прав.

В іншому Пакті - про економічні, соціальні і культурні права - зобов'язання держав-учасниць сформульовано з урахуванням об'єкта регулювання і реальних умов: «Вжити в максимальних межах наявних ресурсів заходи до того, щоб забезпечити поступово повне здійснення визнаних у цьому Пакті прав усіма належними способами».

Відповідно до положень міжнародних договорів склалася певна система міждержавних органів, наділених функціями міжнародного контролю за діяльністю держав у сфері забезпечення прав людини.

Одним з таких органів є Комітет з прав людини, утворений на підставі Пакту про громадянські і політичні права та Факультативного протоколу до нього. Він наділений правом приймати і розглядати повідомлення від фізичних осіб про порушення тією чи іншою державою їх прав, викладених у Пакті.

Відповідно до ст. 4 Факультативного протоколу про будь-яке таке повідомлення Комітет повідомляє державу, яку звинувачують у порушенні прав людини, і яка має упродовж шести місяців надати письмові пояснення, котрі роз'яснюють її позицію і повідомити про заходи, яких може бути вжито. Але ця процедура може відбутись лише у тому разі, якщо громадянин доведе, що ним вичерпано всі внутрішньодержавні способи захисту своїх прав, і якщо заява не є анонімною.

Виходячи з принципу суверенітету держави і недопустимості втручання у її внутрішні справи, Комітет не має права приймати рішення, які до чогось зобов'язують державу. Він лише розглядає отримані матеріали і про результати сповіщає державу і зацікавлену особу. Однак сам факт скарги, сама процедура розслідування і розгляду носять компрометуючий характер, тому держави прагнуть не тільки не доводити до розгляду, урегулювавши всі проблеми такої скарги, але нерідко ліквідують причини, котрі призвели до скарги. У цьому важливу роль відіграють виступи членів Комітету та їхній аналіз ситуації в країні. Скарги відіграють важливу роль у регулярних звітах, які надають держави-члени Комітету. Оцінка доповідей ураховує й індивідуальні скарги.

Важливу роль у забезпеченні і захисті прав людини відіграє ООН. Згідно зі ст. 55 її статуту вона сприяє «загальному поважанню і дотримуванню прав людини і основних свобод для всіх, незалежно від раси, статі, мови і релігії».

Для здійснення цих функцій у сфері прав людини Генеральна Асамблея у відповідності зі ст. 22 Статуту ООН створює у разі потреби різні допоміжні органи. Деякі з них створюються аb hос, інші є постійними або функціонують упродовж тривалого часу.

Згідно із Статутом ООН рівну з Генеральною Асамблеєю відповідальність за виконання функцій Організації в галузі прав людини несе Економічна і Соціальна Рада, котра працює під керівництвом Асамблеї.

Нею в 1946 р. була створена Комісія ООН з прав людини, яка сьогодні складається з представників 53 держав. Члени комісії обираються Економічною і Соціальною Радою (ЕКОСОР) на три роки. Комісія з прав людини збирається на щорічні сесії тривалістю шість тижнів і ухвалює свої рішення більшістю голосів присутніх членів. Комісія займається будь-якими порушеннями прав людини, якщо вони носять масовий або брутальний характер. Тут діє відкрита процедура розгляду ситуацій у сфері прав людини незалежно від того, чи є ця держава учасником договору чи ні. Як і Комітет, Комісія не має права вживати будь-яких заходів щодо держави, але сам факт обговорення питання в рамках ООН, прийняття осудливої резолюції утворює несприятливу для держави атмосферу.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Всесвітні механізми забезпечення прав людини

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок