Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Самозахист цивільних прав та інтересів. Строки і терміни реалізації та захисту цивільних прав. Строки захисту цивільних прав. Позовна давність

Самозахист цивільних прав та інтересів. Строки і терміни реалізації та захисту цивільних прав. Строки захисту цивільних прав. Позовна давність

Назва:
Самозахист цивільних прав та інтересів. Строки і терміни реалізації та захисту цивільних прав. Строки захисту цивільних прав. Позовна давність
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,23 KB
Завантажень:
99
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Для самозахисту як способу захисту цивільних прав характерним є те, що особа захищає свої цивільні права та інтереси своїми власними діями. Іншими словами, це — захист без звернення до суду або іншого органу, який здійснює захист цивільного права.

Самозахистом не визнається здійснення заходів щодо охорони свого майна, звернення до третіх осіб, які надають послуги із забезпечення схоронності майна чи безпеки особи. Самозахистом є лише перешкоджання будь-яким третім особам, які неправомірно посягають на цивільні права, заподіяння шкоди цивільним правам та інтересам інших осіб тощо.

Самозахист може мати місце з боку як фізичної, так і юридичної особи.

Самозахист допускається за таких умов: а) має місце порушення цивільного права або небезпека його порушення; б) існує необхідність припинення (попередження) порушення власними силами; в) заходи самозахисту адекватні ступеню небезпеки правопорушення, тобто заподіяння шкоди порушнику чи іншій особі має бути санкціонованими законом, не виходити за межі дозволеного.

Зважаючи на можливість заподіяння шкоди цивільним правам інших осіб при застосуванні самозахисту (заподіяння шкоди майну, немайновим благам), він допускається при дотриманні таких УМОВ: а) заподіяна шкода має бути менш значною; б) реальна небезпека, яка загрожувала цивільним правам особи за таких обставин, не могла бути усунена іншими засобами. Застосування цього способу у вказаних межах звільняє від відповідальності за шкоду, заподіяну третій особі, яка порушила або порушує права та інтереси того, хто захищається.

Формами самозахисту є: 1) необхідна оборона; 2) завдання шкоди у стані крайньої необхідності; 3) притримання майна кредитором; 4) інші засоби, не заборонені законом.

Необхідна оборона полягає у завданні шкоди правопорушнику з метою припинити правопорушення і захистити власний інтерес.

Завдання шкоди у стані крайньої необхідності припускає завдання шкоди невинній особі з метою відвернення небезпеки, за умови, що завдана шкода менша, ніж та, яка загрожувала.

Притримання майна кредитором є способом самозахисту. Водночас ЦК визнає притримання одним із способів забезпечення виконання зобов'язання (ст.ст.594-597, 856, 874, 916, 1019 ЦК). Притримання речі допускається до тих пір, поки зобов'язання не буде виконане. Крім того, вимоги кредитора, який притримує річ, можуть бути задоволені із вартості цієї речі. У таких випадках носій майнових прав захищає свої права та інтереси власними діями, не звертаючись до суду.

Дії того, хто захищається, мають бути спрямовані виключно на припинення порушення його права та інтересу. Якщо мета досягнута, то подальші дії не можуть визнаватися самозахистом. Факти перевищення меж самозахисту встановлюються юрисдикційними органами.

Строки і терміни реалізації та захисту цивільних прав

Виникнення, здійснення та захист цивільних прав цивільне законодавство пов'язує з перебігом певних відрізків часу (строків), настанням зазначених у договорі чи у законі дат (термінів), певних подій тощо. Таким чином, строки та терміни є юридичними фактами (подіями) або одним з елементів юридичної сукупності.

Стаття 251 ЦК дає визначення понять "строк" та "термін" у цивільному праві.

Строк — це певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін — це певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія або подія, яка має юридичне значення.

Порівнюючи наведені визначення, можна помітити, що термін може існувати як окрема категорія цивільного права, а може розглядатися як складова частина строку (наприклад, як його кінцевий момент).

Згідно з ч.3 ст.251 ЦК, строки і терміни поділяються на:

1) законні —; визначені актами цивільного законодавства (наприклад, ст.1270 ЦК встановлює шестимісячний строк для прийняття спадщини);

2) договірні — визначені правочином за бажанням сторони правочину і на її розсуд;

3) судові -- визначені рішенням суду (наприклад, строк для опублікування інформації про спростування відомостей, що принижують честь та гідність фізичної особи).

Визначення строків та термінів відбувається відповідно до правил ст.252 ЦК: строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (наприклад, договір оренди укладений на два роки); термін — календарною датою (наприклад, договір позики, укладений до 10 січня 2003 р.) або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (наприклад, договір позики, укладений до закінчення жнив у поточному році).

Для правильного визначення та ефективного використання строків важливе значення має встановлення початку та закінчення їх перебігу.

Згідно зі ст.253 ЦК перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Наприклад, якщо договір позики грошей укладено строком до 20 липня 2004 р., то прострочка виконання починається з 21 липня і закінчується того ж року.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Самозахист цивільних прав та інтересів. Строки і терміни реалізації та захисту цивільних прав. Строки захисту цивільних прав. Позовна давність

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок