Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Проблеми визначення кримінально-значимої періодизації віку особи

Проблеми визначення кримінально-значимої періодизації віку особи

Назва:
Проблеми визначення кримінально-значимої періодизації віку особи
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
17,96 KB
Завантажень:
52
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Проблема кримінально-правової періодизації віку, зокрема визначення початкового віку кримінальної відповідальності, досить складна та актуальна. Підтверджується це тим, що вона не знаходить однозначного вирішення не тільки в юридичній літературі, але й в кримінальному законодавстві різних держав. Так у Швейцарії кримінальна відповідальність може наставати з 7 років (ст. 87 КК); у Великобританії – з 10; в Голландії – з 12 (ст. 77а КК); у Франції – з 13 (ст. 122-8 КК); у Республіці Болгарія (ст. 32 КК), ФРН (§19), Японії (ст. 41 КК), Латвійській Республіці (ст. 11 Кримінального закону) – з 14; у Швеції – з 15 років (ст. 6 КК) [1; 2; 3; 4; 5; 6; 7]. Новий КК України (ст. 22) і надалі передбачає, що, за загальним правилом, кримінальна відповідальність настає з 16-річного віку, проте передбачено перелік злочинів, за які кримінальна відповідальність може наставати з 14-річного віку.

Видається, що вирішення питання про початковий вік кримінальної відповідальності потребує відмови від уже звичних форм соціально-психологічного аналізу. Вирішення цієї проблеми потребує комплексного підходу, оскільки неможливо поминути досліджень у галузі психології, педагогіки. Адже розвиток сучасного кримінального законодавства неможливий без урахування новітніх досліджень в інших галузях наук, що торкаються кримінально-правових проблем.

З огляду на це, звернемося до періодизації розвитку особи, яка подана в психологічній та педагогічній літературі. Не вдаючись в глибокий аналіз усіх вікових періодів, що виділяються, обмежимось лише такими узагальненнями: дитинство (від народження до 11-12 років); отроцтво (від 11-12 років до 14-16); юність (від 16 до 21-22 років). Така періодизація, як зазначає З.А. Астеміров, прийнята ще з давніх часів і має вплив на вирішення питання про кримінальну відповідальність неповнолітніх ще з римського права [8, с. 30].

У вітчизняній науці кримінального права не виникало сумнівів у тому, що особи у дитячому віці перебувають поза сферою кримінально-правового впливу, і за жодних умов не можуть визнаватися суб’єктами злочину.

Не так однозначно вирішується питання про можливість бути суб’єктами злочину особами у підлітковому віці, особливо у молодшому підлітковому віці (від 11 до 14 років).

Досить часто, зазначає В. Мороз, у юридичній літературі знаходимо пояснення наявного віку кримінальної відповідальності через нестабільність психіки і підвищену емоційність, а також певну соціальну незрілість, які притаманні підліткам молодшого віку [9, с. 73]. Взагалі, як стверджує О.Д. Сітковська, стереотип приєднання до позиції законодавця стосовно вікової межі кримінальної відповідальності виявився досить міцним. Для цього на доказ правильності нижньої межі кримінальної відповідальності механічно, без належного аналізу, наводяться витяги з літератури з психології [10, с. 55-57]. Проте, детально аналізуючи цю літературу, позиція українського законодавця щодо встановлення нижньої межі кримінальної відповідальності видається хибною.

Так, не заперечуючи всіх тих властивостей підлітків, які зазначали вчені, що намагались обґрунтувати наявний вік кримінальної відповідальності, психологи та педагоги наголошують, що саме з 11-річного віку у людини пробуджується свідома, справжня особистість [11, с. 53]. Новоутвореними рисами підлітків цього віку є формування самооцінки, критичного ставлення до оточення, прагнення до самостійного життя, вміння розуміти та підпорядковувати свою поведінку нормам колективного життя [12, с. 58-61]. Саме стосовно підлітків можна говорити про досить стійкий рівень їх соціалізації [13, с. 23]. Особи цього віку здатні усвідомлювати не тільки фактичний характер своєї поведінки, але і її соціальне значення, нести відповідальність за свої діяння. Тому психологи розглядають особу неповнолітніх правопорушників саме з 11-річного віку [14, с. 92].

Починаючи з 11-річного віку у особи формується автономна мораль, зокрема усвідомлення необхідності додержуватись правил певної поведінки, відповідальність за порушення цих правил, усвідомлення відповідальності за вчинене. Тобто виникає суб’єктивна відповідальність як властивість особи узгоджувати свою поведінку з певними правилами та нести відповідальність у разі порушення цих правил [15, с. 90-95].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Проблеми визначення кримінально-значимої періодизації віку особи

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок