Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Форми землевикористання у СФГ за новим земельним кодексом України

Форми землевикористання у СФГ за новим земельним кодексом України

Назва:
Форми землевикористання у СФГ за новим земельним кодексом України
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,27 KB
Завантажень:
61
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
З прийняттям Верховною Радою України 25 жовтня 2001 року нового Земельного кодексу виникла проблема невідповідності окремих нормативно-правових актів цьому основоположному закону у сфері регулювання земельних відносин. Згідно з п. 3 Прикінцевих положень нового Земельного кодексу України, закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Кодексом, діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Однією із сфер, у яких новим Земельним кодексом запроваджуються суттєві зміни, є сфера фермерського землевикористання. До набрання чинності новим Земельним кодексом, тобто до 1 січня 2002 року, основним джерелом правового регулювання земельних відносин за участю селянських (фермерських) господарств був Закон України Про селянське (фермерське) господарство" від 23 червня 1993 року. Його норми були досить непослідовними і суперечливими [1, c. 431].

Легальними формами землевикористання у СФГ за Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" були: 1) право приватної власності на земельну ділянку; 2) право постійного користування землею; 3) право тимчасового користування землею; 4) оренда земельної ділянки. Де юре суб’єктом земельних правовідносин у СФГ визнавався голова селянського (фермерського) господарства, оскільки, згідно з ч. 5 ст. 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", на його ім’я видавався відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею, з ним укладався договір на тимчасове користування землею, з ним укладався договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди.

Визнання голови СФГ одноособовим власником земельної ділянки (орендарем, землекористувачем) суперечило як правовому режиму майна у господарстві (спільна сумісна власність членів СФГ), так і правовому статусу селянського (фермерського) господарства як юридичної особи.

Зосередження всіх прав на землю в руках голови СФГ разом із дією принципу неподільності земельних ділянок у господарстві (ч. 5 ст. 6 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство") створило проблему спадкування земельної ділянки за наявності декількох спадкоємців. За цих умов зовсім недоречною є ст. 19 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", яка передбачає, що успадкування землі і майна СФГ здійснюється відповідно до земельного та цивільного законодавства України, оскільки ні Земельний кодекс, ні Цивільний кодекс не містять спеціальних норм про спадкування членами СФГ, а загальні засади спадкового права не враховують специфіки суб’єктного складу селянського (фермерського) господарства.

Новий Земельний кодекс України вніс значні зміни у структуру фермерського землевикористання. Відповідно до ст. 31 Земельного кодексу України, землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам – членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Український законодавець пішов по шляху зміцнення правового статусу фермерського господарства як юридичної особи. Вперше на законодавчому рівні визнано фермерське господарство суб’єктом права власності, що дає підстави говорити про наявність у СФГ відокремленого майна як однієї з істотних ознак юридичної особи [2, c. 293]. Зворотна тенденція спостерігається у законодавстві Російської Федерації. Так, відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу Російської Федерації, голова селянського (фермерського) господарства здійснює діяльність без утворення юридичної особи, а земельна ділянка, що використовується у господарстві, належить його членам на праві спільної сумісної власності (ст. 257 ЦК РФ) [3].

Аналіз п. в ст. 31 Земельного кодексу України дає підстави зробити висновок, що фермерське господарство виступає стороною в договорі оренди земельної ділянки, тобто договір оренди укладається не з головою СФГ, а з самим господарством як юридичною особою, що також суперечить Закону України "Про селянське (фермерське) господарство".

До новел позитивного характеру можна віднести ст. 32 Земельного кодексу України, яка передбачає право безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок у розмірі земельної частини (паю) громадянам України – членам фермерських господарств. При цьому приватизації підлягають лише ті земельні ділянки, які раніше були надані у користування членам СФГ. Якщо раніше право безоплатного одержання у приватну власність земельної ділянки (у розмірі середньої земельної частки) мав лише голова селянського (фермерського) господарства, то, за новим ЗК України, таким правом може скористатися кожен член СФГ, який раніше не набув права на земельну частку (пай).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Форми землевикористання у СФГ за новим земельним кодексом України

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок