Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Земельне та аграрне право способи набуття громадянами права власності на землю: поняття і класифікація

Земельне та аграрне право способи набуття громадянами права власності на землю: поняття і класифікація

Назва:
Земельне та аграрне право способи набуття громадянами права власності на землю: поняття і класифікація
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,87 KB
Завантажень:
149
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Однією з найважливіших складових у здійсненні економічних перетворень в Україні є ліквідація монополії "виключного права державної власності на землю". Серед головних положень Декларації про державний суверенітет від 16 липня 1990 року є таке: земля є власністю українського народу. Відтак з самого початку земельної реформи постало ключове питання створення нової юридичної схеми земельних відносин, яка мала істотно відрізнятися від тогочасної схеми, побудованої на принципах монопольного права державної власності на землю [1, с. 37]. Виходячи з цього, особливого значення набуває проблема чіткого теоретичного визначення та практичного застосування системи науково обґрунтованих правових способів набуття громадянами права власності на землю.

Прийняті за більш ніж десятирічну історію проведення земельної реформи в Україні нормативно-правові акти (більшість з яких є підзаконними) не дають змоги виробити чітку систему способів набуття громадянами права власності на землю [2, с. 114-115]. Вперше відносно визначену систему таких способів передбачено в Земельному кодексі України від 25 жовтня 2001 року [3, с. 51]. Відповідно до статті 81 ЗК України, громадяни набувають право власності на земельні ділянки в такий спосіб: 1) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; 2) безоплатної передачі із земель державної та комунальної форм власності; 3) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані громадянину у користування; 4) прийняття спадщини; 5) виділення в натурі (на місцевості) належної громадянину земельної частки (паю). Цей перелік не є вичерпним, оскільки законодавець передбачив й інші способи набуття громадянами права власності на землю. Стаття 119 Земельного кодексу України запроваджує інститут набувальної давності, яка також є способом набуття права власності на землю. Для правильного розуміння правової природи зазначених способів необхідно дати визначення поняттю спосіб набуття права власності.

Визначити поняття можна на підставі ознак, які характеризують означуване поняттям явище. Виділимо ознаки, які характеризують поняття спосіб набуття права власності. Передумовою набуття права власності є наявність певного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів – конкретних, об’єктивних обставин, з якими законодавство прямо чи побічно пов’язує виникнення, зміну чи припинення правовідносин [4, с. 194]. Ці юридичні факти повинні відповідати таким вимогам: 1) зв’язок із Законом – прямий (коли факт передбачений у гіпотезі правової норми) або побічний (коли факт не передбачений у Законі, проте за змістом Закону ці правовідносини не можуть існувати без наявності цього факту); 2) наявність у них об’єктивного реального змісту; 3) конкретність юридичного факту, що містить фактичну конкретність (яка виражається в об’єктивно існуючій реальності) та документально доведену конкретність. Наявність останньої ознаки є обов’язковою, оскільки яким би не був юридичний факт, якщо він не доведений документально, він не може бути підставою для виникнення права власності на землю. Наприклад, якщо не укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, якими б одностайними не були сторони щодо укладення даної угоди, вона не породжує у покупця права приватної власності на об’єкт продажу [4, с. 194-196].

Однак поняття спосіб набуття права власності не можна зводити лише до наявності певного юридичного складу, тобто сукупності передбачених Законом реальних, конкретних, об’єктивних обставин. Обов’язковою і визначальною є активна поведінка зацікавленого суб’єкта, спрямована на реалізацію ним передбаченого Законом його права на одержання землі у власність. Оскільки така поведінка не здійснюється суб’єктом у довільній формі, можна говорити про таку її ознаку як регламентованість Законом, наявність певних процесуальних рамок. Отже, на підставі викладеного, сформулюємо так це поняття: спосіб набуття права власності на землю – це передбачена земельним законодавством України сукупність послідовних дій зацікавленого суб’єкта, яка за наявності певних, визначених Законом, об’єктивних і конкретних обставин породжує у суб’єкта право приватної власності на земельну ділянку.

Вся сукупність юридично визначених способів набуття громадянами права власності на землю може бути класифікована на підставі певних критеріїв. Щодо проблеми класифікації, то у наукових поглядах немає єдності. Російський вчений Б.В. Єрофєєв пропонує такий поділ правових фактів, на підставі яких виникають правовідносини власності на землю.

До першої групи він відносить адміністративні акти державних органів, видані в межах їхньої компетенції.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Земельне та аграрне право способи набуття громадянами права власності на землю: поняття і класифікація

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок