Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Значення вини сторін трудових правовідносин при кваліфікації трудового каліцтва

Значення вини сторін трудових правовідносин при кваліфікації трудового каліцтва

Назва:
Значення вини сторін трудових правовідносин при кваліфікації трудового каліцтва
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,73 KB
Завантажень:
24
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
При вирішенні питання про кваліфікацію нещасного випадку не приймається до уваги суб’єктивна сторона питання, тобто можлива вина заподіювача або потерпілого. Іншими словами, вид, характер нещасного випадку і його можливі наслідки у вигляді каліцтва завжди визначаються об’єктивними обставинами і не залежать від волевиявлення сторін у формі вини.

Поряд із цим, було б неправильно стверджувати, що вина сторін трудових правовідносин при кваліфікації нещасного випадку взагалі не грає ніякої ролі.

Вина грає велику роль при розгляді питання про відшкодування шкоди, заподіяній каліцтвом. Відсутність або наявність вини заподіювача шкоди або потерпілого є вирішальним чинником при розгляді спору, що може виникнути.

1. Вина власника підприємства або уповноваженого їм органа або фізичної особи, тобто роботодавця.

У загальному вигляді вина визначається як психічне ставлення правопорушника до своїх протиправних дій і їх шкідливих наслідків у формі умислу або необережності [1]. Вина, як категорія суб’єктивна, для тих, хто її сприймає, хто покликаний судити про неї, завжди сприймається як явище об’єктивнє. Про вину, як про суб’єктивну сторону складу правопорушення можна судити лише по зовні виражених вчинках, за змістом і за формою поведінки особи.

При каліцтві на виробництві вина проявляється у протиправній дії або бездіяльності, наслідком яких є заподіяння шкоди робітнику.

Протиправною визнається поведінка, що порушує правову норму і передбачені нею суспільні відносини, і тому неминуче поєднана з обмеженням суб’єктивного права потерпілого.

Частіше за все, протиправна поведінка власника пов’язана з порушенням обов’язків, що в силу Закону лежить на ньому як на работодавці. Це – обов’язки по організації процесу праці, що включають правильний добір і розстановку робітників, забезпечення дисципліни в трудовому процесі, створення безпечних умов праці, нагляд за дотриманням норм охорони праці.

Невиконання цього обов’язку означає протиправність дій або бездіяльності работодавця. Найчастіше шкода є наслідком бездіяльності, що проявляється у невживанні заходів, котрі підприємство повинне було вжити. Проте, необхідно мати на увазі, що заходи безпеки, забезпечення яких лежить на обов’язку власника, зовсім не повинні бути детально регламентовані й обов’язково втілені в конкретних правилах з техніки безпеки. Це пояснюється наступними причинами: по-перше, при сучасному темпі розвитки техніки, практично неможливо усе передбачити в правилах і нормах; по-друге, специфічні умови праці на підприємстві нерідко диктують необхідність вживання заходів, ніякими правилами не передбаченими; по-третє, порушення того або іншого правила з техніки безпеки не утворить протиправної дії. Правила з техніки безпеки – це техніко-юридичні норми, що самі по собі "не можуть бути загальною підставою, загальною передумовою виникнення правовідносин" [2]. Як техніко-юридичні норми, правила з техніки безпеки є матеріалом для наповнення тих правових норм, які вцілому визначають обов’язок підприємства забезпечити безпечні умови праці.

Саме тому, порушення загального обов’язку забезпечити безпеку праці, передбачену зазначеними правовими нормами, є достатнім для визнання дії протиправною, хоча б вона і не була поєднана з порушенням якогось конкретного правила з техніки безпеки.

Але з цього не випливає, що загальний обов’язок адміністрації забезпечити безпеку праці безмежний, що він носить невизначений характер і що при кожному каліцтві протиправність може бути обгрунтована одним лише посиланням на цей загальний обов’язок. Тобто мова йде про те, що в кожному конкретному випадку, при урахуванні обставин справи, повинно бути виявлено, які заходи безпеки, хоча б і не передбачені тими або іншими правилами, повинна була і могла вжити адміністрація, щоб нещасний випадок не відбувся.

Підставою для відповідальності за каліцтво на виробництві є порушення не тільки норм охорони праці або інших, що належать до регулювання трудових відносин, вона наступає за порушення будь-яких правових норм.

Докази вини власника, перераховані в п. 2 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року №472[3].

Йдеться про засоби доказування винної неправомірної поведінки власника – порушення ним вимог законодавства про охорону праці і передбаченого цим законодавством обов’язку забезпечити створення безпечних та нешкідливих умов праці. Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини, а умови праці не є причиною моральної шкоди.

Докази оцінюються судом за загальними правилами, передбаченими ЦПК України [4].

2. Вина робітника.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Значення вини сторін трудових правовідносин при кваліфікації трудового каліцтва

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок