Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Правове регулювання трудового договору з роботодавцем – фізичною особою

Правове регулювання трудового договору з роботодавцем – фізичною особою

Назва:
Правове регулювання трудового договору з роботодавцем – фізичною особою
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,02 KB
Завантажень:
193
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
В умовах розвитку ринкових відносин значно зросла чисельність осіб, які займаються підприємницькою діяльність без створення юридичної особи. Така підприємницька діяльність ґрунтується не лише на праці самого громадянина – підприємця, а й на праці інших громадян, які працюють на умовах трудового договору. Громадяни мають також змогу наймати працівників для ведення домашнього господарства або надання інших послуг, зокрема кухарів, няньок, водіїв, перекладачів. Це зумовило широке запровадження укладення трудового договору з фізичною особою – роботодавцем і необхідність його нормативного регулювання.

Трудовий договір з роботодавцем – фізичною особою(далі – з фізичною особою) укладається, якщо роботодавцем є підприємець без створення юридичної особи, а також окремий громадян не підприємець у випадку укладення трудового договору про виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до вимог ст. 24 КЗпП України такий трудовий договір укладається обов’язково в письмовій формі. Це пояснюється тим, що працівник потребує посиленого правового захисту. Зміст такого трудового договору затверджено наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 8 червня 2001р. [1].

У літературі висловлювалась думка, що трудовий договір з фізичною особою укладається на невизначений строк [2, с. 211]. Проте виходячи із вимог ст. 23 КЗпП України вказаний трудовий договір може укладатися і на певний строк. Практика укладення таких трудових договорів свідчить про те, що вони здебільшого укладаються на певний строк, а це певною мірою суперечить вимогам норми ч. 2 ст. 23 КЗпП України, яка встановлює випадки, коли трудовий договір укладається на певний строк. Отже, необхідно дотримуватись вимог зазначеної норми, невиконання яких є підставою для визнання умови трудового договору про строк недійсною. Відтак, трудовий договір з роботодавцем – фізичною особою може бути як безстроковим, так і строковим.

Визначаючи конкретні умови такого трудового договору, сторони зобов’язані керуватися чинним трудовим законодавством, оскільки, відповідно до ст. 9 КЗпП України, умови трудового договору, що погіршують становище працівника порівняно із законодавством України про працю, є недійсними. Серед таких умов першочергово необхідно виділити мінімальні державні гарантії в оплаті праці, які передбачені Законом України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 р. [3]. Це, зокрема, розмір мінімальної заробітної плати, мінімальний розмір тарифної ставки або посадового окладу, встановлений для працівників тієї галузі, до якої належить працівник за характером виконуваних трудових обов’язків, інші норми і гарантії, як от: за роботу у нічний час, у святкові і неробочі дні, надурочну роботу, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Постає питання: чи всі гарантії, передбачені законодавством про працю, можна поширити на працівників, які працюють у роботодавця – фізичної особи? Виходячи з буквального тлумачення ст. 9 КЗпП, напрошується ствердна відповідь. У той же час на практиці важко дотриматись усіх гарантій для працівника під час прийому його на роботу. Зокрема, важко дотриматись такої гарантії як заборона необґрунтованої відмови при прийнятті на роботу тих категорій працівників, яким законодавство надало таке право.

Обов’язковим елементом указаного трудового договору є поширення на працівників гарантій за рахунок коштів фондів загальнообов’язкового соціального страхування та коштів роботодавця відповідно до законодавства про окремі види загальнообов’язкового державного соціального страхування, зокрема у разі тимчасової втрати працездатності, нещасного випадку на виробництві, на випадок безробіття.

Приймаючи працівника на роботу, йому можна встановити випробування, керуючись загальними положеннями законодавства про строк і правові наслідки випробування. У той же час слід враховувати положення, згідно з яким для певних категорій працівників випробування не встановлюється. У цьому випадку умова про випробування та також про його строк повинна бути застережена в самому договорі.

У трудовому договорі необхідно враховувати положення ст. 50 КЗпП України про тижневу норму робочого часу 40 год. Можна встановити і меншу норму тривалості робочого часу, ніж визначену законодавством, однак змінити вже встановлену тривалість робочого часу можна лише за взаємною згодою сторін договору в межах, визначених законом.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Правове регулювання трудового договору з роботодавцем – фізичною особою

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок