Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Проблеми інституційного та нормативно-правового забезпечення фінансування бюджетів

Проблеми інституційного та нормативно-правового забезпечення фінансування бюджетів

Назва:
Проблеми інституційного та нормативно-правового забезпечення фінансування бюджетів
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
18,09 KB
Завантажень:
57
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
В 19 ст. добрим міністром фінансів був той, хто міг забезпечити надлишок у бюджеті; в період між двома світовими війнами – той хто утримував бюджетну рівновагу, а тепер робота міністра є успішною, якщо йому вдається зводити дефіцит бюджету до припустимих і контрольованих розмірів.

Югосл. проф. Мирослав Петрович [15].

Одним із принципів бюджетної системи України, відповідно до Бюджетного кодексу України, є принцип збалансованості, згідно з яким, повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період. Коли бюджетних доходів недостатньо для здійснення необхідних видатків, виникає бюджетний дефіцит, тобто перевищення видаткової частини бюджету над доходною. Очевидним є те, що розраховувати на бездефіцитний бюджет в країні, що переживає докорінну трансформацію господарського механізму та глибоку економічну кризу, не реально. Для збалансування бюджету необхідно зменшити видатки і збільшити доходи, а за умов кризи, забезпечувати це в комплексі практично неможливо. Тому мова може йти лише про реально допустимий дефіцит і, безумовно, про неінфляційні шляхи його подолання.

В Україні законодавчо передбачена можливість і право відповідного представницького органу затверджувати бюджет з дефіцитом [1 ст. 2 п. 17; ст. 14; ст. 72]. Це право поширюється виключно на Державний бюджет, бюджет Автономної Республіки Крим, міські бюджети. Згідно з п. 3 ст. 72 Бюджетного кодексу, затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських та селищних бюджетів з дефіцитом не допускається. Прийняття бюджету з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування. Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим, внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування.

Поняттям, яке за своїм змістом протилежне категорії дефіцит, є профіцит бюджету – перевищення доходів над видатками бюджету. Всі доходи і видатки повинні мати своє призначення, тому профіцит затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу [1 ст. 2 п. 34; ст. 15]. Ці обидві категорії є взаємообумовлюваними і передбачають сукупність відносин у сфері фінансування бюджету. Згідно з п. 38 ст. 2 Бюджетного кодексу України, фінансування бюджету – це надходження та витрати у зв’язку із зміною обсягу боргу, а також зміною залишку готівкових коштів по бюджету, які використовуються для покриття різниці між доходами і видатками бюджету. Класифікація фінансування бюджету визначає джерела одержання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками (платежі з погашення основної суми боргу). Згідно з Кодексом, фінансування бюджету здійснюється за такими ознаками:

– Фінансування за типом кредитора – за категоріями кредиторів або власників боргових зобов’язань.

– Фінансування за типом боргового зобов’язання – за засобами, що використовуються для фінансування дефіциту або профіциту [ст. 11, 12].

Сьогодні в бюджетному процесі України віддзеркалюються диспропорції і суперечності економічних явищ, з одного боку, та недосконалість законодавчого та нормативно-правового регулювання – з іншого. Відтак склалась ситуація, коли законодавча невизначеність у сфері податкової політики, приватизації тощо не сприяє повному і вчасному надходженню бюджетних ресурсів. Разом з тим, не завжди можна скоротити адміністративно-управлінські, оборонні видатки держави, оскільки вони є малоеластичні щодо спаду виробничого і податкового потенціалу. Крім того, не можна не враховувати соціальних бюджетних видатків, які в подібній ситуації мають тенденцію до зростання за рахунок збільшення кількості незабезпечених чи малозабезпечених громадян. Склалося замкнуте коло.

Єдиною формою державного внутрішнього фінансування бюджету повинна бути емісія державних цінних паперів. Найпоширеніший їх вид – це облігації внутрішньої державної позики, які є головним інструментом на фінансовому ринку і їх ліквідність повинна підтримуватися як законодавчими рішеннями, так і конкретними діями уряду у справі управління і обслуговування державного боргу.

Значну частину державного боргу України становлять зовнішні запозичення Уряду, які можуть бути отримані через міжнародні торгово-економічні зв’язки, іноземні інвестиції, міжнародну технічну допомогу, іноземні кредити, в тому числі від міжнародних фінансово-кредитних організацій, а також гарантій уряду.

Законодавство регламентує фінансування дефіциту кожної ланки бюджетної системи України, яка має право на здійснення запозичень. Проте є загальні правила:

– запозичення можуть здійснюватись тільки в межах, визначених актом про бюджет;

– запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави, а запозичення до місцевих бюджетів здійснюються на визначену мету;

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Проблеми інституційного та нормативно-правового забезпечення фінансування бюджетів

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок