Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Юридичні властивості суб’єктів права

Юридичні властивості суб’єктів права

Назва:
Юридичні властивості суб’єктів права
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,25 KB
Завантажень:
35
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Наділення людей правами та обов’язками передбачає досягнення певної мети, яка в державі виражається у задоволенні потреб та інтересів як самих носіїв прав і обов’язків, так і потреб усього суспільства в цілому. Для цього люди повинні мати змогу реалізувати свої права та обов’язки, передусім вступивши у правовідносини. А проте учасниками правовідносин можуть бути не лише окремі індивіди, але й інші суб’єкти, переважно юридичні особи (наприклад, підприємства, установи, організації), які відповідно до законодавства є носіями прав та обов’язків і тому також визнаються суб’єктами права.

Щоб бути учасниками правовідносин, фізичні та юридичні особи повинні бути наділені законом певними властивостями, сукупність яких утворює поняття правосуб’єктності. Правосуб’єктність – це властивість, якою особа наділена на підставі загальної правової норми; це умова можливих правовідносин, необхідна передумова правовідносин, змістом яких є конкретні права і обов’язки [5, с.107].

Правосуб’єктність охоплює правоздатність, дієздатність і правовий статус [13, с.134]. Правоздатність – це здатність особи мати права та обов’язки. Дієздатність – це здатність особисто, своїми діями набувати юридичних прав та нести відповідні обов’язки, а також реалізовувати ці права і виконувати обов’язки.

Кожний суб’єкт права внаслідок самої дії закону, тобто незалежно від участі в тих чи інших правовідносинах, наділений певним комплексом прав і обов’язків, які створюють його правовий статус. Правовий статус має особливе, визначальне значення для правового регулювання поведінки осіб: він служить передумовою конкретних взаємовідносин між ними, зумовлює зміст поведінки особи в різних життєвих ситуаціях.

Значення поняття правового статусу полягає в тому, що він дає змогу виділити такі права і обов’язки, які не можуть бути відчужені або скасовані, не можуть змінюватись угодою окремих людей. Невідчужуваність правового статусу прямо закріплена в Конституції України: “права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними”, “не можуть бути скасовані” (ст.21,22).

Категорія правового статусу не охоплює всіх юридичних можливостей і обов’язків, які випливають для суб’єкта права безпосередньо з дії законів. Вона містить у собі лише загальні права та обов’язки, які служать абстрактною передумовою виникнення конкретних суб’єктивних прав і обов’язків у правовідносинах, учасником яких може стати суб’єкт права. Але поряд із загальними правами та обов’язками законодавство надає людям права і обов’язки, визначені за своїм змістом. Ці права є не передумовою участі в правовідносинах – вони служать засобом задоволення конкретних інтересів людей, а обов’язки забезпечують дотримання інтересів суспільства.

Як учасник правовідносин кожний суб’єкт права може мати визначене коло конкретних суб’єктивних прав та обов’язків. У юридичній науці відомі різні погляди щодо введення їх у зміст правового статусу. На думку деяких авторів, правовий статус охоплює як права та обов’язки, що виникають поза правовідносинами, так і права та обов’язки, які виникають у конкретних правовідносинах, тобто суб’єктивні права та обов’язки [14, с.72; 1, с.25]. А.В.Міцкевич вважає таке твердження помилковим, оскільки у суспільстві на підставі дії закону можна надати громадянам лише можливість мати такі права, як право власності на майно, права, пов’язані з трудовими відносинами тощо, а не самі ці права. Тому в правовий статус він вводить правоздатність, права та обов’язки, які виникають поза правовідносинами, а “виникнення суб’єктивних прав та обов’язків у правовідносинах буде залежати від фактичної реалізації правоздатності, забезпеченої низкою гарантій” [9, с.15]. Ми погоджуємося з думкою А.В.Міцкевича стосовно того, що не можна пов’язувати визначення змісту правового статусу з наявністю чи відсутністю конкретного суб’єктивного права або обов’язку. Зміст правового статусу становлять загальні права і обов’язки, які є передумовою набуття конкретних суб’єктивних прав та обов’язків, що виникають у певного суб’єкта лише тоді, коли він вступає в конкретні правові відносини [6, с.192].

Разом з тим сумнівним є його твердження, що правоздатність – це елемент правового статусу і від її реалізації залежить виникнення суб’єктивних прав і обов’язків. Якщо правоздатність особи – це здатність мати права і обов’язки, в тому числі суб’єктивні, то правовий статус охоплює права і обов’язки, на підставі яких виникають суб’єктивні права і обов’язки. Отже, правовий статус становлять визнані Конституцією та законами вихідні, невідчужувані права і обов’язки особи, які виникають не в зв’язку з реалізацією інших прав, не на підставі юридичних фактів, а існують в результаті наявності особи (фізичної чи юридичної) правоздатності.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Юридичні властивості суб’єктів права

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок