Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Загальна характеристика техніки юридичного нормотворення

Загальна характеристика техніки юридичного нормотворення

Назва:
Загальна характеристика техніки юридичного нормотворення
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,13 KB
Завантажень:
149
Оцінка:
 
поточна оцінка 0.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
На сьогодні значно підвищився загальний техніко-юридичний рівень законодавства – воно стало більш технічно відпрацьованим, поліпшились структура нормативних актів, їх мова і стиль. Разом з тим у процесі підготовки і прийнятті нормативних актів постала низка остаточно не вирішених питань щодо засобів побудови нормопроектів, їх узгодженості з чинною системою законодавства, використання логічних і мовних засобів у створенні і формулюванні правотворчих велінь.

Одним з важливих завдань юридичної науки є розробка актуальних теоретичних і практичних питань удосконалення юридичної техніки, тобто всього комплекса правил, методів, прийомів підготовки і оформлення нормативних актів. Вивчення техніки нормотворчості, наукова розробка, обґрунтування і впровадження в практику вищезгаданих правил набувають важливого і актуального значення. Підвищена увага до техніки нормотворчості пояснюється і темпами соціальних перетворень суспільства, які потребують рухливого законодавства, оперативності в прийнятті нових нормативних актів.

Питанню юридичної техніки присвячені праці багатьох учених, науковців, зокрема С.С.Алексеєва, Л.М.Бойка, Д.А.Керимова, Д.А.Ковачева, О.А.Красавчикова, А.С.Піголкина, С.В.Поленіна, П.М.Рабіновича проте, юридична техніка, яка в більшості досліджень розуміється досить вузько і ототожнюється з одним з її різновидів – законодавчою або правотворчою технікою, розглядається у контексті проблем правотворчості. Зазначимо, що юридичну техніку не можна ототожнювати з технікою юридичного нормотворення тому, що існують різні види юридичної діяльності, які за характером поділяються на правотворчу, правозастосувальну, правороз’яснювальну та правореалізаційну діяльність [2, с.73]. Юридична техніка охоплює, крім правотворчої, також техніку створення правозастосувальних, інтерпритаційно-правових, правореалізаційних актів. І кожен з цих видів юридичної техніки може бути предметом окремого дослідження.

У правовій системі кожної держави є суто технічні моменти, які безпосередньо не пов’язані з сутністю держави і права (хоча певною мірою є її відображенням), із змістом правового регулювання. До них відносять техніку підготовки, зовнішнього оформлення, опублікування нормативних актів, їх облік та систематизацію, структуру оформлення актів застосування та тлумачення права. Усі ці прийоми і правила мають суто технічний, прикладний характер, що і є підставою для віднесення їх до юридичної техніки.

Як і всі інші види діяльності людини, юридична діяльність потребує певної техніки. Тому юридична техніка – це різновид нематеріальної (інтелектуальної) техніки, яка виробляється у практичній діяльності законодавчих та правозастосовчих органів, а також формується в практиці відносин між суб’єктами права [5, с.118-121].

Серед питань техніки нормотворчості велике значення має вивчення юридичних, композиційно-структурних, мовно-стилістичних, логічних вимог, які ставляться до нормопроекту, а також техніка державної реєстрації, обліку, офіційного оприлюднення та систематизації нормативно-правових приписів.

Розглядаючи загальнотеоретичні проблеми техніки юридичного нормотворення, зупинимось коротко на понятті нормотворчості.

Традиційно під правотворчістю розуміють діяльність державних органів, громадських об’єднань, трудових колективів з встановлення, зміни або скасування юридичних норм. Оскільки в правовій системі української держави існують такі форми права, як правові звичаї, міжнародно-правові договори, нормативно-правові акти і, фактично, судові прецеденти (що містяться в актах офіційного тлумачення Конституційного Суду України), то й поняття правотворчості повинно охоплювати всі способи створення правових норм. Отже, точніше було б говорити про нормотворчість і визначити її як діяльність компетентних суб’єктів з встановлення, зміни і скасування нормативно-правових приписів.

Деякі вчені: – С.С.Алексеєв, П.М.Рабінович, О.А.Красавчіков виділяють нормотворчу (правотворчу) техніку як окремий вид юридичної техніки. Більшість авторів змішують правотворчу техніку з законотворчою. І лише автори монографії “Юридическая процессуальная форма” виділяють законодавчу техніку як складову правотворчої техніки [7, с.52].

Техніка нормотворчості – це сукупність прийомів і засобів, які використовують суб’єкти нормотворчості для підготовки, формування, опублікування та систематизації нормативно-правових приписів з метою забезпечення їх досконалості.

Техніка нормотворчості охоплює прийоми найдосконалішого викладу думки нормотворця в нормативно-правових приписах; прийоми, з допомогою яких досягається найбільш доцільна їх структура, найвиразніша правова мова і найточніша юридична термінологія; засоби закріплення нормативно-правових приписів у нормативних актах, міжнародних договорах, правових звичаях, судових прецедентах та ін.

Техніку нормотворчості можна поділити:

1) за видом правових актів, які обслуговуються сукупністю технічних прийомів і засобів:

 законотворча – це техніка прийнятя законів;

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Загальна характеристика техніки юридичного нормотворення

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок