Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Правові заходи щодо впорядкування судочинства гетьманщини 1648-1763

Правові заходи щодо впорядкування судочинства гетьманщини 1648-1763

Назва:
Правові заходи щодо впорядкування судочинства гетьманщини 1648-1763
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
16,78 KB
Завантажень:
109
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Гетьманщина – це усталена у науковій літературі назва відновленої української національної держави, яка існувала впродовж 1648-1782 рр. У ході національно-визвольної війни з-під влади Речі Посполитої влада гетьманської України поступово замінила статутові, шляхетсько-станові суди сіткою козацьких – сільськими, сотенними і полковими, очолюваними вищою апеляційною інстанцією – Генеральним військовим судом. Діяв також суд Генеральної військової канцелярії, а при Гетьманському правлінні – Третейський суд. Збереглись і деякі ланки старого судоустрою, до яких, зокрема, належали міські й духовні суди. Зазнавши значних змін, судочинство здійснювали окремі громадські та навіть домініальні суди, а у містах, інколи за участю козацької ради – отаманські суди. В особливих випадках створювали надзвичайні суди.

Судові функції виконували і такі органи, як Рада старшин, Генеральна старшина, цехові організації, словесні суди, суд грецького Ніжинського братства та деякі інші.

Поряд з докорінною реорганізацією судової сфери правовий простір теж зазнав змін, хоча скасовувались лише суто пропольські акти. Загалом залишались чинними всі так звані попередні права, закріплені у Березневих статтях 1654 року, тобто звичаєве право, польсько-литовські закони і магдебурзьке право. Дія ж російського права на територію Лівобережної України не поширювалась.

Різноманітні законодавчі акти, інколи взагалі несистематизовані, значною мірою були прикладом діяльності правників різних держав і часів на основі цілком відмінних принципів і часто задля діаметрально протилежних потреб.

Таке розмаїття судових органів і правових збірок на початку ХVІІІ ст. істотно не перешкоджало розгляду переважно незначних цивільних та дрібних кримінальних справ – адже найважчі у минулому земельні спори припинили своє існування разом з привілейованим шляхетським станом. Але з поступовим переходом країни до мирного життя правовідносини знову висунули на передній план приватні інтереси. Конфлікти, що потребували судової інтервенції, значно ускладнились, а їх кількість збільшилась. Особливо великі труднощі викликали ті випадки, коли рішення, винесені на підставі магдебурзького права, у порядку апеляції надходили до Генеральної військової канцелярії, де перегляд відбувався вже за Литовським статутом [1, с.417] (а тому у судовому декреті одночасно могли міститись посилання на обидва ці джерела) [2, с.191].

Однак найбільшою проблемою для всього судівництва було поєднання судових, адміністративних та військових повноважень у руках сотників і полковників у межах відповідних округів.

Проте подібна ситуація склалась не тільки у Лівобережній Україні, але й в цілому у Росії. Петро І зробив безуспішну спробу виправити становище, відокремивши суд і адміністрацію. Вжиті заходи мали вплив і на Гетьманщину: окремі укази Сенату – вищого органу управління російською державою (після царя), поставленого у 1711 р. на чолі усіх без винятку адміністративних установ – розв’язували в апеляційному порядку скарги на рішення українських суддів, а також давали загальні вказівки, що стосувались їхньої діяльності, наприклад указ від 4 квітня 1714 р. про прийняття постанов більшістю голосів [3, с.82].

На жаль, невиправдана тривалість процесів (справа в одній інстанції могла розглядатись у середньому 5 років, а в разі оскарження рішення – 10-15 років), штрафи на користь фаворизованої козацької старшини, призначення на посади за сімейними зв’язками – реальність, яка панувала в установах суду гетьманської держави [4, с.181].

З метою попередити подібне становище указом від 22 січня 1715 р. Петро І змінив порядок заміщення полкової і сотенної старшини. Цим самим передбачалось обрання гідних представників козацтва, котрі відзначались відданою службою і не заплямували честь ганебними вчинками [5, с.302]. Проте ці нововведення майже нічого не змінили, як і прийнятий згодом порядок безпосереднього призначення полковників царем [6, с.127-128], що призвело лише до узурпації адміністративно-судових посад вихідцями з Росії.

Обвинувачуючи гетьманський уряд, козацьку старшину і суди у різного роду порушеннях і в безладді, Петро І звернувся до гетьмана Скоропадського з суворими указами, вимагаючи провести низку реформ в адміністративно-судовій системі, зокрема реорганізувати Генеральну військову канцелярію [7. Ф.1407. Оп.2. Спр.223].

Виконуючи царську волю, гетьман у 1720 р. вніс істотні зміни у роботу Генеральної військової канцелярії і наказав проводити засідання визначеному колу осіб з Генеральної старшини [8, с.29].

Крім того, він розпорядився перекласти “правні книги” на тогочасну українську мову для полегшення їх використання у судових установах. Спеціальна комісія розпочала роботу над перекладом, проте задумане не виконала [9, с.46].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Правові заходи щодо впорядкування судочинства гетьманщини 1648-1763

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок