Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Надання місту Львову магдебурзького права

Надання місту Львову магдебурзького права

Назва:
Надання місту Львову магдебурзького права
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
16,39 KB
Завантажень:
50
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Магдебурзьке право (Sachsishes Weichbild або Weichbildrecht) являє собою збірник законів, які з’явилися наприкінці ХІІ ст. Основою магдебурзького права стало Саксонське зерцало та Магдебурзьке міське шиффенське право.

Магдебурзьке право з’явилося у Німеччині після ознайомлення її імператорів із звичаями італійських міст. Уперше це здійснив Оттон Великий, надавши містам на ріках Ельбі, Одері прав міського самоврядування. Ці нові міста виникали на місцях проведення ярмарків. Місце проведення ярмарків позначалось особливим законом “Wechbild”, що в перекладі означає “укріплений будинок” і зображалось хрестом разом з мечем та капелюхом або щитом.

Після звільнення міст від влади місцевих феодалів термін “Wechbild” у Саксонському праві вживають у значені “міське право”. У Алеманському праві йому відповідали “Markrecht”, а у Баварії та Aвстрії – “Burgfrieden”.

В Україні, Польщі та Литві магдебурзьке право було введене німецькими колоністами. З 1252 р. магдебурзьке право поширюється на польські міста, а в 1294 р. і на українські землі. Вперше воно було надане м. Новий Санч [1, с.8], а в 1339 р. м. Сяноку Галицьким князем Болеславом Юрієм ІІ [2, с.1].

Відомий історик м. Львова Денис Зубрицький (1772-1862) у своїй “Хроніці міста Львова” зазначає, що німці почали селитись у Львові та інших галицьких містах ще за часів Данила Галицького [3, с.41]. Це також стверджували М.Грушевський, М.Владимирський-Буданов та інші. Німці судилися за своїм правом і їхня громада у Львові була досить численна. Деякі дослідники пов’язували численність німецької громади з німецькою назвою міста Львова “Lemberg”. Ця назва вживалась у грамоті князя Юрія ІІ від 1334 р., у документі Львівських радників 1340 р. та ін. [4]. Зберігалась вона і у грамотах польських та угорських королів.

М.Владимирський-Буданов згадував не просто про використання магдебурзького права німецькою громадою, але й про його можливе широке застосування. Це, на його думку, стало однією з причин, що король Казимир Великий не згадував прямо про надання м. Львову вперше магдебурзького права [2, с.6-7]. Такої ж думки, дотримується сучасний німецький дослідник професор Гейнер Люк [5, с.113-114].

Після смерті у 1340 р. останнього галицького князя Юрія ІІ Тройденовича місто Львів було захоплено військом польського короля Казимира Великого. Остаточно м. Львів, як і всю Галичину, Казимир захопив у 1349 р.

У грамоті короля Казимира Великого від 22 червня 1352 р. вказано про надання онукам колишнього львівського війта Бертгольца права на володіння млином в с. Малі Винники, що є ще одним підтвердженням існування у м. Львові значної німецької громади [6, с.13-18]. Німецька громада у своїй діяльності користувалася магдебурзьким правом, а деякі його правові норми поширювались на все населення міста. Тобто існував магістрат за німецьким зразком з бургомістром на чолі, який використовував у своїй печатці герб міста.

Першим офіційним документом про надання м. Львову магдебурзького права став привілей, виданий 24 червня 1356 р. королем Казимиром Великим [7]. Він починався із вступу, де вказувалось, що для піднесення добробуту міста на вічні часи йому надається німецьке (магдебурзьке) право. У привілеї зазначалось, що місто виводиться з-під юрисдикції руського (українського) права, а також з-під влади каштелянів, воєвод, суддів, підсуддів, возних та інших службовців. Жителі міста були відповідальні тільки перед своїм війтом. Війт був відповідальний перед королем або старостою, якого призначав король. Він мав право видавати відповідні постанови та застосовувати кримінальні покарання. Війт здійснював судочинство як у цивільних, так і кримінальних справах. Магдебурзьке право поширювалось на всіх жителів міста, а також на “Вірмен, Євреїв, Русинів, Татар та Сарацинів” та іншого всякого стану і професій, але у тому випадку, коли вони на власне бажання захочуть користуватись магдебурзьким правом. Якщо згадані нації відмовляться від магдебурзького права, то вони можуть судитися за своїм правом та виносити відповідні судові рішення, проте зі згоди війта. Згідно з привілеєм для поліпшення матеріального становища міста йому надавалось 70 франконських ланів у лісах, виноградниках, луках і пасовищах. За 60 ланів мала сплачуватись орендна плата у розмірі 24 “руських грошей” за кожен лан. Десять ланів після викорчовування у місцевості Білогорщі надавалась під пасовища безоплатно.

Зубрицький Д. ставить під сумнів наявність такого привілею за браком оригіналу. Проте інші дослідники вважають, що такий документ був, але оригінал міг згоріти під час численних пожеж [3, с.36-37]. У відділі рукописів Львівської Національної Бібліотеки імені В. Стефаника зберігається копія цього документа [7].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Надання місту Львову магдебурзького права

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок