Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Доктрина меж національного (внутрішнього) оцінювання європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини як вагомий чинник її тлумачення

Доктрина меж національного (внутрішнього) оцінювання європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини як вагомий чинник її тлумачення

Назва:
Доктрина меж національного (внутрішнього) оцінювання європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини як вагомий чинник її тлумачення
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,92 KB
Завантажень:
23
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Вступивши до Ради Європи і ратифікувавши Конвенцію про захист прав і основних свобод людини (далі – Конвенція), Україна повинна неухильно виконувати низку взятих на себе обов’язків.

Ратифікація Конвенції зумовила виникнення жвавих дискусій щодо юридичної природи цього акта, особливостей його застосування у конкретних умовах нашої держави і ролі та значення практики Європейського Суду з прав людини (далі – Євросуд) стосовно розуміння змісту передбачених Конвенцією прав та основних свобод людини.

Конвенція виступає чи не єдиним прикладом міжнародного договору, реалізація положень якого забезпечується ефективним механізмом, представленим Євросудом і Комітетом Міністрів Ради Європи. Завдяки їхньому функціонуванню дотримання та виконання конвенційних норм країнами-учасницями перебуває під безпосереднім контролем Ради Європи, що своєю чергою зумовлює можливість швидкого й ефективного реагування на порушення прав та основних свобод людини у тій чи іншій державі.

Рішення Євросуду у їх резолютивній частині виступають основною формою реакції контрольного механізму Ради Європи на “невідповідну” поведінку держави. Беручи до уваги практичну неможливість невиконання згаданих рішень з огляду на негативні для держави політичні наслідки такого кроку, очевидною є наявність серйозного втручання у суверенітет країн-учасниць. Таке втручання не є порушенням юридичних норм, оскільки носій суверенітету попередньо погодився на добровільне виконання рішень Євросуду, однак з погляду прихильників абсолютної національної самостійності подібний примус однозначно є неприпустимим, оскільки він безпосередньо втручається у внутрішню політику держави. Зважаючи на неабияку роль, що її відіграють у політичному житті – прихильники концепції “сильного суверенітету” у країнах-членах Ради Європи і конкретні історичні умови, в яких відбувалось підписання Конвенції, її автори передбачили щодо застосування окремих положень акта широку дискрецію національних органів державної влади.

Однак надання державам широкої дискреції не означає відсутність контролю з боку Ради Європи за її межами та способом реалізації, оскільки Конвенція безпосередньо встановлює вичерпний перелік факторів внутрішньої ситуації країни, зважаючи на які правозастосовний орган може обмежити право, яке перебуває під конвенційним захистом. Тому проблема розмежування “європейської” та “внутрішньої” юрисдикції є однією із ключових, що постали на стадії практичного застосування конвенційних норм.

Доктрина сфери оцінювання бере свої початки з теорії подвійної юрисдикції, згідно з якою окремі питання є водночас у межах компетенції двох систем права: національної і міжнародної. Практичне застосування цієї теорії покликане оптимально гармонізувати дію норм внутрішнього законодавства і положень міжнародного права. Причому важливою є можливість, чи навіть обов’язок національних правозастосовних органів використовувати при вирішенні справ як національні, так і міжнародно-правові норми.

Левову частку питань, які є предметом розгляду Євросуду, традиційно відносять до сфери внутрішньої компетенції держави. Звичайно, створення системи органів Ради Європи не мало на меті ліквідувати уряди чи будь-як обмежити їхні владні повноваження. Перше і головне завдання полягало у створенні механізму, який був би здатний ефективно захищати права людини. Саме у такому контексті слід розглядати значення і роль Євросуду як своєрідної наглядової інстанції стосовно правозастосовних органів країн-учасниць. Стаття 19 Конвенції чітко вказує на мету створення Євросуду – забезпечення додержання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї. Іншими словами, за умови виконання сторонами своїх зобов’язань взагалі не буде потреби втручання у сферу їхньої компетенції. Однак, оскільки підходи до розуміння і застосування норм щодо окремих прав у країнах-учасницях можуть докорінно відрізнятися від тих, які передбачені Конвенцією, необхідне перманентне здійснення Євросудом наглядової щодо національних правозастосовних органів функції.

Важливим у цьому відношенні є положення ст.35 Конвенції, яке серед інших умов прийнятності справи до розгляду виділяє обов’язковість вичерпання усіх національних засобів правового захисту. Тим самим констатується вторинна “наглядова” природа функцій Євросуду. Доцільність такої норми є беззаперечною, оскільки вона не лише уберігає Євросуд від надмірної кількості звернень та дає можливість зосереджуватись на ключових моментах, на яких акцентувалася увага на стадії розгляду справи національними органами, але й заохочує правозастосовні органи держав до повсюдного використання конвенційних положень.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Доктрина меж національного (внутрішнього) оцінювання європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини як вагомий чинник її тлумачення

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок