Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Моральна шкода як підстава визнання потерпілим у кримінальному процесі України

Моральна шкода як підстава визнання потерпілим у кримінальному процесі України

Назва:
Моральна шкода як підстава визнання потерпілим у кримінальному процесі України
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
17,42 KB
Завантажень:
93
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Інтеграція поняття “моральна шкода” в законодавство України почалася з надання їй значення підстави визнання потерпілим у ст.24 “Основ кримінального судочинства Союзу РСР та союзних республік” 1958 р. [12, с.7]. Аналогічна норма була внесена і до нового “Кримінально-процесуального кодексу УРСР” 1960 р. [9, с.15]. Отже, перший крок у напрямі захисту немайнових прав було здійснено. Ця норма, проте, викликала значні проблеми правозастосування, а офіційних роз’яснень не було зроблено.

Заподіяння моральної шкоди як юридичний факт для притягнення до кримінальної відповідальності та як підстава для порушення кримінальної справи і визнання потерпілим викликала наукову дискусію з приводу розуміння змісту і ознак моральної шкоди, кола злочинів, якими вона може бути заподіяна, особливо в частині об’єктів посягань, причинового зв’язку тощо. Зокрема, М.С.Строгович [18, с.257], В.М.Савицький, І.І. отєружа [15, с.7], А.Д.Рахунов [14, с.37] під моральною шкодою розуміли зганьблення честі, приниження гідності людини та виникнення внаслідок цього ускладнень в особистому житті і суспільному становищі особи, якщо злочин посягає саме на ці особисті блага.

Інші науковці (В.Дорохов [4, с.8], В.О.Дубрівний [5, с.9], Л.Д.Кокорєв [7, с.7], Б.В.Скріпченко [17, с.176]) моральною шкодою визнавали порушення нормального психічного, психологічного стану людини, заподіяне будь-яким злочином, що посягає на охоронювані кримінальним законом суб’єктивні права та інтереси.

Перетин цих позицій дав підставу для такого висновку: у широкому (кримінально-віктимологічному) розумінні моральна шкода заподіюється будь-яким злочином, який прямо чи опосередковано порушує охоронювані законом права людини; у вузькому (кримінально-процесуальному) розумінні моральна шкода – це такий юридично значущий злочинний результат, який утворює один з необхідних елементів складу злочину, передбаченого кримінальним законом. У сфері правозастосування під впливом таких міркувань з’явилася тенденція до диференціації моральної шкоди як єдиної і достатньої підстави та як частки комплексної за структурою злочинної шкоди, яка є підставою для визнання особи потерпілим.

Окрім того, актуальною була проблема оцінки моральної шкоди близьких родичів загиблої від злочину особи, яка виходила на інший аспект – причиновий зв’язок моральної шкоди та злочину. Не аналізуючи усіх висловлених з цього приводу науковцями тез, подекуди суперечливих, наведемо погляд, що, як видається, найточніше відповідає чинному законодавству.

Відповідні кримінальні норми охороняють гарантоване Конституцією України право на життя, не охоплюючи інших суспільних відносин з приводу немайнових благ цієї людини, а тим більше інших осіб. Душевні страждання в даному випадку не передбачені як злочинний наслідок і перебувають в опосередкованому причиновому зв’язку зі смертю жертви злочину. Тому в “чистому” розумінні, що ґрунтується на кримінальному законі, близькі родичі не є потерпілими від вбивства. Однак, згідно з ч.5 ст.49 Кримінально-процесуального кодексу України та роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що містититься у п.5 постанови від 22 грудня 1978 року №8 “Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами України норм кримінально-процесуального законодавства, якими передбачені права потерпілих від злочинів” [13, с.214], близькі родичі повинні визнаватися потерпілими. Видається, що така реакція судової практики є виправданою і ґрунтується на глибокій повазі до душевних страждань родини померлого, задля якої зроблено виняток із загального підходу до визнання потерпілими у кримінальному процесі. Це переконливий приклад втілення принципу гуманізму, етичних засад у кримінальне судочинство. Тому є підстави легалізувати таку норму і ввести її в майбутній Кримінально-процесуальний кодекс України. Однак для того, щоб запропоноване положення набуло довершеного вигляду, слід врахувати, що моральна шкода може бути заподіяна й іншим особам, які не входять в коло близьких родичів (зокрема, наречені, фактичні подруги, наприклад), взагалі не є членами родини (друзі, співробітники). Саме факт реальності певної шкоди (у даному випадку – моральної), безвідносно до родинних стосунків, повинен бути єдиною підставою для визнання потерпілим. Виправданий виняток варто зробити лише в частині причинного зв’язку.

Повертаючись до проблеми розуміння змісту моральної шкоди як підстави для визнання потерпілим, вкажемо на її часткове подолання офіційним загальним визначенням, яке міститься у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” [6, с.215]. Найвища інстанція системи судів загальної юрисдикції під моральною шкодою розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інші негативні явища, заподіяні фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Моральна шкода як підстава визнання потерпілим у кримінальному процесі України

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок