Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Колективні трудові спори за сучасним польським трудовим правом

Колективні трудові спори за сучасним польським трудовим правом

Назва:
Колективні трудові спори за сучасним польським трудовим правом
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,93 KB
Завантажень:
36
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Нові соціально-політичні і економічні реалії посткомуністичної Польщі зумовили появу в трудовому праві інституту колективних спорів. У Польській Народній Республіці страйк хоч і не був формально заборонений, проте однозначно трактувався як явище небажане, антигромадське і наштовхувався на увесь можливий опір влади – ідеологічний, організаційний і навіть дисциплінарний: керівників, які не вберегли підприємство від колективного трудового спору, звільняли з посади; у засобах масової інформації ці події старанно замовчувалися. Усе це, зрештою, не давало очікуваних результатів, і в країні періодично (в 1956, 1976, 1980-81 і 1989 роках) відбувалися страйки (у кожному окремому випадку вияв суспільних вибухів мав зовнішню форму страйку), в результаті яких змітали перших секретарів ЦК партії та уряди, а в кінцевому підсумку (знову ж таки за зовнішньою формою) змели і весь суспільно-політичний лад.

У сучасній ІІІ Речі Посполитій під впливом цивілізованої Європи, але водночас і з певними прагматичними намірами щодо своїх внутрішніх обставин вирішено взяти страйкову стихію в законодавчі рамки. Закон про вирішення колективних спорів було прийнято 23 травня 1991 року (Dz.U.№55, poz. 236;zm.: Dz.U. z 1997r.№82,poz.518, №88, poz.554). Право на страйк уперше було визнано за підсумками так званого “Круглого столу” 1980 року. Законодавчого закріплення воно набуло в законі 1982 року про професійні спілки. Тоді ж був прийнятий і закон про організації роботодавців. Із змісту закону про вирішення колективних спорів випливає, що головним його завданням є поділ страйків на законні і незаконні. Формальних визначень, дефініцій цих понять закон не містить. Він обмежив в ст.1 предмет колективного трудового спору умовами праці, заробітної плати, соціальними виплатами, а також профспілковими свободами, а також передбачив адміністративну (штраф) або кримінальну (позбавлення волі) відповідальність для тих, “хто керує страйком або іншою акцією протесту, організованих всупереч норм закону”; за заподіяну незаконним страйком чи іншою акцією протесту шкоду організатор несе цивільно-правову відповідальність (ст.26). У законі дано визначення страйку, що полягає в колективному утриманні працівників від виконання праці з метою вирішення спору, який стосується інтересів, указаних у ст.1.

Що ж до законного страйку, то ним implicite слід вважати такий, при оголошенні і проведенні якого дотримано всіх норм закону. Розглянемо, в чому вони полягають.

Частина 2 ст.17 вказує, що страйк є крайнім засобом і не може бути оголошеним без попереднього вичерпання можливостей вирішення колективного спору відповідно до встановлених законом (ст.7-14) засад. Колективний спір вважається розпочатим з дня висунення суб’єктом, що представляє інтереси працівників, вимог щодо умов праці, заробітної плати чи інших питань, зазначених у ст.1 закону, якщо роботодавець не задовольнив їх в строк, указаний у вимогах (цей строк не може бути меншим ніж три дні). В цих вимогах і може міститися попередження, що в разі їх незадоволення буде оголошено страйк. Закон установлює, що такий страйк не може розпочатися раніше, ніж через 14 днів після початку спору.

Інтереси працівників представляє профспілкова організація закладу праці (під яким польське законодавство розуміє підприємство, установу, організацію). У тих випадках, коли в ньому діє їх кілька, то кожна з цих профспілок може представляти інтереси, що є предметом колективного трудового спору або вони створюють спільне представництво. Якщо в закладі праці немає жодної профспілки, то працівники можуть звернутися до профорганізації з іншого закладу праці з проханням представляти їх інтереси в колективному спорі.

Закон (ст.4) не допускає колективного трудового спору (а отже, і страйку) на підтримку індивідуальних вимог працівників, якщо такі вимоги підлягають розглядові органами з вирішення індивідуальних трудових спорів, а також щодо змісту колективного договору впродовж строку його дії. Щоб розпочати колективний спір про зміну умов колдоговору, профспілка як його сторона має спочатку розірвати колдоговір.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Колективні трудові спори за сучасним польським трудовим правом

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок