Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Тлумачення і конкретизація кримінально-правової норми як форми реалізації судового угляду

Тлумачення і конкретизація кримінально-правової норми як форми реалізації судового угляду

Назва:
Тлумачення і конкретизація кримінально-правової норми як форми реалізації судового угляду
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
19,05 KB
Завантажень:
74
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Однією з найважливіших аксеологічних проблем у науці кримінального права є проблема судового угляду. Починаючи з XVII ст. вона стає традиційним предметом уваги відомих учених. У другій половині XVII ст. англійський філософ Джон Локк сформулював політико-правову теорію розподілу влади, яку творчо розвинув видатний французький просвітитель Ш.-Л.Монтеск’є у своїй геніальній праці “Про дух законів”, що складається з 31 книги. Зокрема, в одинадцятій книзі він чітко наголошує, що не може бути свободи, якщо судова влада не відокремлена від влади законодавчої і виконавчої. Якщо ж судова влада об’єднається із законодавчою, то, за його словами, життя і свобода громадян потраплять в обійми свавілля, тому що суддя буде законодавцем, а якщо вона об’єднається з виконавчою, то суддя зможе набути прав гнобителя [1, с.107].

Монтеск’є вважав, що рішення суду за своєю суттю має бути “точним текстом закону”. Якби в ньому втілювалися особисті думки судді, то в суспільстві могли б виникнути обов’язки, на які народ не давав своєї згоди. Судді, є лише устами, що висловлюють слова закону, “бездушними істотами”, які не можуть обмежити силу і суворість закону. Питання удосконалення діючих законів належить до компетенції законодавчого корпусу. Владу, що видає закони, Монтеск’є характеризував як деспотичну, а в деспотичних державах законів немає – суддя сам творить закони. В монархічних державах суддя діє згідно з законом, а там, де його немає – “шукає дух закону”. Для республіканської форми правління характерне, на його думку, є те, що суддя додержується самої букви закону. Людина, підкреслював він, перестає бути громадянином, якщо можна буде тлумачити закон проти неї у тих випадках, коли зачіпаються її життєві інтереси, честь і майно [8, с.111-112].

Відомий мислитель Ч.Беккарія, розвиваючи теорію розподілу властей стосовно кримінального права, сформулював принцип, згідно з яким лише закони можуть встановлювати покарання за злочини і що право їх видавати може належати лише законодавцеві, і жодний суддя, не порушуючи справедливості, не може визначати покарання для інших членів суспільства. Тлумачення закону суддею він розглядав як згубне посягання на суверенну волю законодавця [2, с.204]. Кримінальні судді, справедливо вважав він, не можуть бути наділені правом тлумачення законів на власний розсуд, вони не є законодавці. Тлумачити закон повинен законодавець як законний хранитель справжнього виразу загальної волі. Якщо суддям надається право тлумачення законів, то це означає, що громадянин підпорядковується “гніту численних нестерпних і жорстоких тиранів”. Коли ж суспільна практика не враховує цих обставин, то, за образним висловом Вольтера, закон стає гострим кинджалом з двома вістрями, які однаково вражають як винного, так і невинного [8, с.112 113].

Проти надмірного розширення судового угляду був і Г.В.Ф.Гегель, вбачаючи в ньому варіант узаконеного свавілля. Однак, писав він, застостосовуючи закони, у вирішенні яких відіграє роль розум судді, обов’язково виникають колізії, в іншому випадку провадження справи прийняло б механічний характер. Якщо деякі юристи дійшли висновку, що покінчити з колізіями можна, якщо багато дечого передати на розсуд суддів, то такий вихід є значно гіршим, оскільки колізія також належить думці, мислячій свідомості та її діалектиці. Рішення ж, прийняте лише суддею, було б свавіллям [4, с.249]. Він не допускав можливості послаблення влади монарха внаслідок судового угляду.

На думку І.Бентама, законодавство, що втілює у собі найрозумніші постанови, спрямовані на досягнення найвищого щастя для найбільшої кількості людей, в жодному разі не повинне змінюватися суддями під приводом тлумачення. Коли ж право тлумачення надати будь-якій людині, то вона стане законодавцем, причому таким, що має авторитет, рівний з тим, хто видав закон. Коментар до кодексу, який був написаний з метою роз’яснення його змісту, не слід було б нікому брати до уваги, і потрібно було б заборонити цитувати його у будь-якому вигляді в суді – ні прямо, ні жодним іншим шляхом. Коли ж суддя або адвокат у процесі своєї практики зауважить будь-які, на їх погляд, недоліки закону, то їм належить звернутися з обґрунтуванням своєї позиції до законодавця. Щодо до Англії, то мислитель вбачав, що право тлумачення законів тут було узурповане суддями несумлінним шляхом, і це стало причиною зловживань та й призвело до незаконного привласнення ними авторитету законодавчої влади, руйнування її постанов, узурпації її повноважень [8, с.114 115]. У такій ситуації, за словами Гегеля, судді постійно виступають у ролі законодавців. [4, с.248].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Тлумачення і конкретизація кримінально-правової норми як форми реалізації судового угляду

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок