Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Становлення інституту реабілітації в Україні

Становлення інституту реабілітації в Україні

Назва:
Становлення інституту реабілітації в Україні
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,79 KB
Завантажень:
43
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Після 1917 року, в період громадянської війни і наступні десятиріччя на землі України мільйони безневинних людей на підставі антигуманних і антидемократичних законів та внаслідок прямого беззаконня і свавілля зазнали переслідувань за свою політичну діяльність, висловлювання своїх думок та релігійні переконання.

Спеціальне дослідження, проведене Верховним Судом України, свідчить, що масовим репресіям було піддано практично всі прошарки суспільства: партійні та безпартійні, чоловіки і жінки, люди похилого віку, діти, колгоспники, робітники та службовці, психічно хворі і волоцюги. Під час судових і позасудових розправ грубо нехтувались норми Конституції, покликані охороняти права і сободи громадян, елементарні норми судочинства.

Частину репресованих у 30-40-х і на початку 50-х років було поновлено в правах на підставі законодавства Союзу РСР.

В Україні роботу в справі реабілітації репресованих практично почали проводити з 1956 р. У 1956-1959 рр. за цією категорією справ було реабілітовано близько 250 тис. громадян. Однак у подальшому процес реабілітації фактично припинився – кількість переглянутих справ щорічно зменшувалась, перевірки проводились за заявами репресованих чи їхніх близьких, і за наступні 28 років було переглянуто лише 85 тис. справ і реабілітовано 60 тис. осіб.

У 1989 р. роботу з реабілітації було відновлено і протягом двох років реабілітовано ще 180 тис. репресованих. За цей час завершили перегляд архівних кримінальних справ, рішення з яких ухвалювались несудовими органами.

У серпні 1990 року Президент СРСР видав Указ “Про відновлення прав усіх жертв політичних репресій 20-30-х років” [1], яким скасувався судовий порядок реабілітації громадян, що існував раніше, але не передбачався жоден інший правовий механізм її проведення, чим фактично правоохоронні органи були позбавлені приймати рішення у справах.

Усе це потребувало прийняття закону, який став би ефективним правовим інструментом для завершення великої та складної роботи з відновлення історичної справедливості, прав та інтересів громадян, потерпілих від беззаконня і свавілля [4, с.14].

Відповідно до Декларації “Про державний суверенітет України” і з урахуванням того, що частину репресованих у 30-40-х і на початку 50-х років уже поновлено в правах, 17 квітня 1991 року прийнято Закон України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” [2]. З урахуванням того, що політичні репресії на Україні відбувалися і до 20-х років, а також тривали у 60-80-х роках (переслідування за політичні переконання, за релігійну діяльність тощо), цей Закон поширює реабілітацію на весь період від 7 листопада 1917 р. до набрання Законом чинності.

Метою прийняття Закону є ліквідація наслідків беззаконня, допущених з політичних мотивів до громадян України, поновлення їх права, встановлення компенсації за незаконні репресії, а також пільг реабілітації.

Під репресіями, згідно із Законом, слід розуміти будь-які переслідування і заходи примусу в різній формі, зокрема: позбавлення життя або волі, примусове переселення, заслання, вислання за межі республіки, примусове утримання в лікувальних закладах, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод за мотивами політичного, соціального, класового, національного та релігійного характеру.

Із статей 1 та 3 Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” випливає, що реабілітації підлягають три групи осіб:

 репресовані у позасудовому порядку, що само собою є антиконституційним і грубо порушує законність (ст.1.);

 засуджені за злочин, віднесені законодавством того періоду до контрреволюційних, чи за окремими статтями КК УРСР, що необґрунтовано обмежували свободу совісті, переконань та інші політичні права громадян, а також особи, щодо яких за політичними мотивами було застосовано примусові заходи медичного характеру (ст.1);

 заслані чи вислані з постійного місця проживання і позбавлені майна за рішенням органів державної влади й управління з політичних, соціальних, національних, релігійних, інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, ворогами колективізації, так званими бандопособниками та їхніми сім’ями (cт.3).

Уперше централізовано для всіх реабілітованих передбачено певні пільги (ст.4 Закону). Ці особи поновлюються в усіх громадянських правах, їм мають повернути нагороди, вчені ступені, почесні звання, пенсії, яких вони були позбавлені у зв’язку з репресіями.

Вирішення цих питань покладені на обласні, міські і районні Ради народних депутатів. З цією метою утворюють штатні комісії, положення щодо яких затверджуються Кабінетом Міністрів України [3].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Становлення інституту реабілітації в Україні

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок