Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Проблеми законодавчого визначення діяльності на ринку цінних паперів

Проблеми законодавчого визначення діяльності на ринку цінних паперів

Назва:
Проблеми законодавчого визначення діяльності на ринку цінних паперів
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,53 KB
Завантажень:
147
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Законодавче оформлення ринку цінних паперів почалося з прийняття Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” 18.06.91 [2, ст.508]. У жовтні 1991 р. була зареєстрована Українська фондова біржа, перші торги на якій відбулися в лютому 1992 р.

Напрацювання законодавчої бази для регулювання діяльності на ринку цінних паперів триває постійно. Аналіз чинного законодавства часто свідчить про його суперечливий, іноді непослідовний характер. Його розуміння утруднено застосуванням численних економічних термінів, які потребують спеціальних знань. Внесення постійних змін і доповнень свідчить, що робота в цьому напрямі йде методом проб і помилок.

Ринок цінних паперів – складова частина фінансового ринку. Фінансовий ринок – це грошові відносини, що формуються в процесі купівлі-продажу фінансових активів під впливом попиту та пропозиції на позичковий капітал, рух якого відображено в цінних паперах. Складовими фінансового ринку є кредитний, грошовий, валютний, страховий ринки і ринок цінних паперів.

Синонімом поняття ринок цінних паперів є поняття фондовий ринок.

Згідно із Законом “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” [3, ст.292], професійною діяльністю на ринку цінних паперів є підприємницька діяльність з перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів та оргазаційному, інформаційному, технічному, консультаційному та іншому обслуговуванню випуску та обігу цінних паперів, що є, як правило, виключним, а не винятковим або переважним видом діяльності.

Для позначення діяльності на ринку цінних паперів на законодавчому рівні використовуються різні терміни – “посередницька діяльність по випуску та обігу цінних паперів”, “комерційна діяльність”, “комісійна діяльність” (ст.26 Закону “Про цінні папери і фондову біржу”), “посередницька та представницька діяльність по обігу цінних паперів” (ст.7 Закону “Про приватизаційні папери” [4, ст.352]), “довірчі операції з цінними паперами” (ст.4 Декрету Кабінету Міністрів “Про довірчі товариства” [1, ст.207]), “професійна діяльність” (ст.4 Закону “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”) та ін.

Аналіз чинного законодавства, де застосовуються ці поняття, не дає критеріїв їх співвідношення. Необхідним є уніфікований підхід законодавця щодо визначення видів діяльності на ринку цінних паперів. Вживання різних понять з різним змістом створює значні труднощі їх практичного застосування.

Згідно із ст.4 Закону “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” професійною діяльністю на ринку цінних паперів є : торгівля цінними паперами; депозитарна діяльність; розрахунково-клірингова діяльність; діяльність з управління цінними паперами; діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів; діяльність у сфері організації торгівлі на ринку цінних паперів.

Рішенням ДКЦПФР від 14.05.97 [8] встановлюється кількісний критерій оцінки діяльності на ринку цінних паперів як професійної – сума укладених угод з цінними паперами протягом календарного року: для фізичних осіб – понад 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів, для юридичних – понад 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Але ж такі кількісні критерії не можуть бути застосованими до всіх видів професійної діяльності на ринку цінних паперів. Очевидно, вони мають торкатися тільки торгівлі цінними паперами.

Учасники фондового ринку законодавчо визначені. Це – емітенти, інвестори, посередники та держава (Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України [5, ст.257]). Спільною особливістю правового статусу учасників фондового ринку є те, що кожен з них має “вузьку” правосуб’єктність. Їх діяльність характеризується як “виключна” і здійснюється за дозвільною системою.

Надзвичайно важливою для динамічного і ефективного функціонування фондового ринку є діяльність посередників. Це торговці цінними паперами, банки, інвестиційні компанії, які одночасно є і інституційними інвесторами та довірчі товариства. Більш пильну увагу законодавець зосереджує на правовому регулюванні статусу торговців цінними паперами. Це суб’єкти підприємницької діяльності, створені у формі господарських товариств (якщо це акціонерне товариство, то статутний фонд формується тільки за рахунок іменних акцій), для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності. Стаття 26 Закону “Про цінні папери і фондову біржу” передбачає такі види діяльності, які можуть здійснювати торговці: а) діяльність з випуску; б) комісійну та в) комерційну діяльність з цінними паперами.

Оскільки торговці – це суб’єкти підприємницької діяльності, посередницька діяльність має за мету одержання прибутку, тобто в цілому є комерційною, то логічно постає запитання: якою є діяльність з випуску та комісійна діяльність? Аналіз цих понять у різних нормативних актах свідчить, що законодавець вкладає в них різний зміст.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Проблеми законодавчого визначення діяльності на ринку цінних паперів

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок