Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Найм, оренда: до історії понять

Найм, оренда: до історії понять

Назва:
Найм, оренда: до історії понять
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,70 KB
Завантажень:
145
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Оновлення цивільного законодавства, підготовка такого фундаментального закону, яким має бути Цивільний кодекс України, потребують специфічної ревізії багатьох понять, наукового обґрунтування доцільності використання цілої низки юридичних термінів. Серед них і такі, як “найм” та “оренда”.

У чому полягає їх зміст, тотожні вони чи подібні, які їх історичні витоки?

Законодавство України та законодавства інших країн (російське, австрійське, польське), які в різні часи діяли на українських землях, по-різному регулювали відносини найму, а це, в свою чергу, зумовило і різне використання термінів “найм” та “оренда”. В одних випадках їм надавали самостійне значення, в інших – використовували як терміни-синоніми.

Наприклад, у Конституції Пилипа Орлика 1710 р. термін “оренда” використовується у двох статтях, причому у різних значеннях.

У статті XVI мова йде про “оренду права збирати мита з продажі товарів на ярмарку”, тобто про оренду права, а у статті XV вживається у значенні “плати з людей роксоланських на щорічну платню компанійським і сердецьким полкам та інші військові видатки, яка вважається козаками та посполитими надто обтяжливою” [8, с.44-45].

Та найчастіше цей термін використовувався для означення договірних відносин, які за своїм економічним змістом і юридичною природою були близькі чи тотожні тим, що складалися за договором оренди в римському праві, і їх поширення та розвиток, як свідчить історія, тісно пов’язані з розвитком економічних відносин.

У XV-XVI ст. на галицьких землях великого розвитку набуває “соляний промисел” і з другої половини XV ст. “маємо контракти львівських купців на оренду ставів по високій ціні і у великім районі, за границями Львівської землі” [4, с.222]. У XVI ст. швидкими темпами розвивається “промисел млинський” і широко практикується оренда млинів (у тому числі державних), які “часто орендуються з іншими доходами – як мита, бровари, горілчана монополь і т.п.” [4, с.223]. З 1550 р. на землях Литовського Князівства “піднімається хвиля закладання державних солодовень та броварів, які, починаючи з 1558-1561 рр., зводяться і віддаються в оренду разом з деякими іншими доходами” [4, с.225].

Відзначимо, що у працях відомих українських правників О.Огоновського, К.Левицького, С.Дністрянського, які заклали перші цеглини у становлення української цивілістики, та у цитованій праці М.Грушевського термін “оренда” вживається через літеру “а” – аренда. Тому саме в такій транскрипції назва цього договору мала би бути викладена у чинному законодавстві.

Перший Український кодекс 1743 р. (Права, по котрим судиться Малоросійський народ), який, на жаль, не дістав офіційного затвердження, не знав поняття “оренда”, а передачу власником в найм нерухомого та рухомого майна і речей регулював єдиним договором найму (Глава 15).

Єдиним договором “майнового найму” охоплювались відносини користування чужим майном на основі договору і цивільне законодавство Російської імперії (Глава 2, Том X Зводу законів Російської імперії). У побуті та юридичній літературі Росії того періоду для означення найму використовували терміни “прокат”, “оренда”, “оброчне утримання”, але вони, як зазначав професор Шершенєвіч, не мали самостійного юридичного значення [13, с.335].

Водночас, Загальна книга законів цивільних Австрійської імперії 1811 р., яка тривалий час діяла на землях Західної України, знала два види договорів даного типу – договори наймові та політні (договори оренди) і охоплювала їх єдиним поняттям “чиншові договори”. Згідно з параграфом 1090 Книги, чиншовим називали договір, за яким хтось отримував “незужитну річ до ужитку на певний час за визначену ціну” [5, с.309].

Коли дану на чинш річ можна було “уживати без дальшого оброблювання”, чиншовий договір називали договором найму, а коли “лише пильністю та трудами можна було мати з речі пожиток”, то договір називали договором політним [5, с.309].

За договором найму у користування передавались рухомі речі та будинки, договір оренди опосередковував передачу у користування земельних ділянок (“ґрунтів”), прав рибної ловлі, прав полювання тощо.

У випадку оренди користування супроводжувалось “виробництвом вартостей нових в той час як при наймі залишалось “безпродуктивне” [7, с.103].

Цікава історія регулювання відносин найму і використання термінів найм та оренда в цивільному законодавстві України радянського періоду.

Уже в роки громадянської війни набуває законодавчого регулювання оренда промислових підприємств та найм житлових приміщень. Проте перший радянський Цивільний кодекс – ЦК РРФСР 1922 р., а слідом і ЦК УСРР 1922 р. закріпили лише договір майнового найму і використали тільки термін “найм”.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Найм, оренда: до історії понять

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок