Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Принципи управлінської діяльності

Принципи управлінської діяльності

Назва:
Принципи управлінської діяльності
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
16,15 KB
Завантажень:
341
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Під принципом управлінської діяльності звичайно розуміють основоположні ідеї, згідно з якими має бути побудований та функціонувати апарат, що здійснює державне управління [12, с.15]. Зрозуміло, що, застосовуючи на практиці ці принципи, слід враховувати конкретний політичний та економічний стан держави і суспільства. Окрім того, повністю запрограмувати та передбачити усі можливі наслідки суспільного розвитку, на відміну від технологій, неможливо і реально ця модель у кожному випадку деформується через середовище [11, с.15]. Проте кожен з названих далі принципів управлінської діяльності мав би бути чітким орієнтиром в діяльності як державного службовця найнижчого рангу, так і президента країни.

Розглянуті нами принципи частково збігаються із закріпленими ст.3 Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року [5] принципами державної служби. Проте свідомо відкинемо названі у цьому законі принципи – декларації типу служіння народу України чи гуманізму, які є добрими ідеями, але для професійних управлінців містять мінімум практичного змісту. Крім того, зважаючи на значну кількість досліджень з цих питань за радянської доби, спробуємо акцентувати увагу на нових пріоритетах, зумовлених зміною політичної та економічної систем протягом останнього десятиріччя.

Принцип законності був, є і залишатиметься базовим у будь-якій державі. Згідно зі ст.19 Основного Закону України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Законність в управлінській діяльності означає:

 відповідність нормативних актів управління, що приймаються органами державної виконавчої влади, Конституції України, законам та підзаконним актам вищого рівня;

 узгодження індивідуальних актів управління із приписами законів та нормативних актів управління відповідного та вищих рівнів, а також з індивідуальними актами вищого рівня, прийнятими в межах їх компетенції;

 управлінські рішення повинні приймати не лише відповідно до “букви закону”, тобто чинного законодавства та підзаконних нормативних актів, але й “духу закону” – принципів права, згідно з якими й були прийняті відповідні норми чи рішення.

Щодо перших двох ознак, то вони, мабуть, не викликають жодних заперечень – це у чистому вигляді позитивна законність управлінської діяльності. Остання ж ознака є особливо важливою через наявність в управлінських органів такої характерної можливості, як свобода адміністративного розсуду – можливості засадничо необхідної, проте часто невідповідно використовуваної державними службовцями у зв’язку із поширеним нерозумінням мети прийняття норми права чи індивідуального акта або меркантильними міркуваннями конкретного державного службовця.

Один з перших представників науки радянського адміністративного права О.Ф.Євтіхієв писав: “Зв’язаність адміністрації законом не виключає випадків..., коли законодавець, відповідно до мінливих потреб життя, надає адміністрації право чинити за своїм розсудом. Ця галузь вільного розсуду адміністрації не вважається за галузь сваволі, а за діяльність, що визначається міркуваннями про “громадське добро”, тобто про задоволення публічних інтересів [8, с.158].

Зазначена проблема має надзвичайну вагу в зв’язку з тим, що управлінська діяльність органів державної виконавчої влади вчиняється постійно, першою реагує на зміни в навколишньому середовищі і зобов’язана наводити порядок навіть в екстремальних умовах, не врегульованих законом, і тут застосування принципу законності є визначальним [4, с.14].

На законність управлінської діяльності значно діє і повага суб’єктів керуючого впливу до закону, права та моралі – адже ніде правди діти, що через надто частеньку змінюваність чинного законодавства у перехідний період така повага у ліпшому випадку виявляється лише зовні. Відомою ж ознакою менталітету переважної частини українського громадянства (складову та невід’ємну частину якого становлять державні службовці) є прагнення обминути норму закону, а про внутрішньо притаманну повагу до цих норм, характерну законослухняним націям, навряд чи можна сьогодні вести мову в Україні.

Інший принцип управлінської діяльності, якого фактично бракувало в деклараціях учених-адміністративістів радянського періоду, – це пріоритет прав громадян при її реалізації. Адже кожен орган державної виконавчої влади повинен створюватись та функціонувати не задля задоволення тих чи інших потреб працюючих у ньому чиновників, їхнього безпосереднього чи політичного керівництва, а для найповнішої реалізації інтересів громадян країни та публічного інтересу.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Принципи управлінської діяльності

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок