Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Система місцевого самоврядування в Україні

Система місцевого самоврядування в Україні

Назва:
Система місцевого самоврядування в Україні
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,39 KB
Завантажень:
661
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Закон України від 21.05.1997р. “Про місцеве самоврядування в Україні” (далі: Закон про місцеве самоврядування), визначивши поняття місцевого самоврядування, вказує, що здійснюється воно територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територій різних громад сіл, селищ, міст (абз.2 ст.2). Зміст зазначеної статті, як і ст.5 про систему місцевого самоврядування, наводить на думку про множинність суб’єктів, впроваджують місцеве самоврядування в життя. Отже, місцеве самоврядування являє собою певну систему. Ця система охоплює, по-перше, форми безпосереднього волевиявлення членів територіальної громади – місцеві референдуми (ст.7), загальні збори громадян (ст.8), місцеві ініціативи (ст.9), громадські слухання (ст.13) та інші форми прямого народовладдя, які у майбутньому можуть бути передбачені статутами територіальних громад.

По-друге, систему місцевого самоврядування становлять органи самоорганізації населення (ст.14): будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації громадян. І, зрозуміло, по-третє, – зазначені місцеві ради, їх голови, виконавчі комітети, відділи управління та інші виконавчі органи сільської, селищної, міської ради, виконавчий апарат районної, обласної ради. Щодо районних у місті рад, то відповідно до Закону про місцеве самоврядування (абз.2, ст.5) вони можуть утворюватися у містах з районним поділом рішенням територіальної громади міста або міської ради.

Районні у містах ради у разі їх утворення формують свої виконавчі органи, обирають голову ради, який водночас є і головою її виконавчого комітету. Зазначимо з цього приводу наявні далі у Законі нечіткі формулювання, які зможуть призвести в житті до протистояння суб’єктів місцевого самоврядування в містах. Йдеться про ст.16, абз. IV Закону про місцеве самоврядування, згідно з якою територіальна громада міста або міська рада приймають рішення (як це, до речі, й випливає з попередньої ст.5 цього Закону про місцеве самоврядування), про утворення чи не утворення районних у містах рад, в той час як рішення про наділення міських рад правами щодо управління майном і фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у містах, приймають місцеві референдуми відповідних районних у містах громад. Тобто у вирішенні одного комплексного питання (питання про утворення чи не утворення місцевих рад, керуючись здоровим глуздом, не вирішується відірвано від їх матеріально-фінансової бази, без якої ради не в стані функціонувати) одночасно беруть вирішальну участь два різні суб’єкти місцевого самоврядування: територіальна громада міста (чи її міська рада) і територіальна громада району цього ж міста через місцеві референдуми. Звичайно ж практика не заперечуватиме прийняття ними різних за змістом рішень. Щоправда, зі змісту цієї ж ст.15 Закону про місцеве самоврядування випливає, що навіть за негативних результатів референдумів районних територіальних громад міська рада може здійснювати управління їхньою матеріально-фінансовою базою (тобто проти волі населення міського району), несучи відповідальність перед громадою відповідного району в місті. Більшої, як на нашу думку, плутанини вигадати не можна – адже друга частина четвертого абзацу ст.16 сама за своїм змістом є конфліктною.

Викладене підтверджує зайвість четвертого абзацу ст.16 у Законі про місцеве самоврядування. Оптимальним для вирішення питання про утворення районних у місті рад є формулювання ст.5 другого абзацу цього ж закону. Також портебує доповнення п.5 ст.6 Закону про місцеве самоврядування стосовно того, що територіальні громади районів у містах діють як суб’єкти права власності за умови, якщо є рішення міської територіальної громади чи міської ради про утворення районних у місті рад.

Завершуючи характеристику представницьких суб’єктів місцевого самоврядування вкажемо на законодавчі положення (ст.1, 6 Закону України про місцеве самоврядування), згідно з якими територіальні громади сусідніх сіл можуть об’єднуватися в одну територіальну громаду, створюючи єдині самоврядні органи та обираючи єдиного сільського голову. Щоправда, таке добровільне об’єднання територіальних громад відбувається за рішенням місцевих референдумів відповідних громад, тобто згоду на створення спільних органів місцевого самоврядування і об’єднання їх матеріально-фінансової бази дають мешканці громад, що об’єднуються. Аналогічно ж вихід із складу сільської громади здійснюється також рішенням референдуму територіальної громади. Мабуть, оптимальність функціонування місцевих представницьких установ має на меті закон (п.7 ст.16), надаючи право органам місцевого самоврядування з урахуванням місцевих умов і особливостей перерозподіляти між собою на підставі договорів окремі повноваження та власні бюджетні кошти [1].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Система місцевого самоврядування в Україні

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок