Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Поняття та правова природа давності в цивільних правовідносинах

Поняття та правова природа давності в цивільних правовідносинах

Назва:
Поняття та правова природа давності в цивільних правовідносинах
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,66 KB
Завантажень:
116
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Усе відбувається в часі. Його вплив відображається і на цивільних правовідносинах, а відтак суб’єктивні цивільні права та обов’язки, що становлять зміст правовідносин, завжди існують у часі. Початок або межу існування цивільних прав закон зумовлює часом. Такі випадки називають часовим обмеженням прав. Іноді, може бути пов’язане з часом і здійснення цивільних прав. Нарешті, час може впливати на виникнення або припинення суб’єктивних прав.

Час покладено в основу інституту давності в цивільних правовідносинах.

Відповідно до ст.71 Цивільного кодексу України, позовна давність визначається як строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено. Під строком у юридичній літературі прийнято розуміти “період або момент часу” [1, с.21]. Отже, час, періодом або моментом якого є строк, виступає невід’ємним елементом давності.

Автор поділяє думку тих цивілістів, які вважають, що для цивільних правовідносин правове значення має не сам час, а закінчення визначеного період часу. Правові наслідки у вигляді припинення або набуття суб’єктивних цивільних прав зумовлюються не часом, як явищем соціальним, а закінченням його періоду. Відповідно до ст.240 проекту Цивільного кодексу України строком визнається період у часі, зі спливом якого пов’язана певна дія чи подія, яка має юридичне значення.

Саме із спливом часу прийнято пов’язувати в цивільно-правовій науці поняття давності. “Позовна давність це час, після закінчення якого погашається право на позов [2, с.4]. “Якщо закінчення певного проміжку часу (строку) призводить до втрати можливості позовного захисту порушеного права, вплив часу на цивільні правовідносини опосередковується інститутом позовної давності” [3, с.5]. На закінчення строку вказує і чинне цивільне законодавство України. Згідно із ст.80 Цивільного кодексу України підставою для відмови в позові є закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову. Представники інших галузевих дисциплін теж підтримують цю думку. В зв’язку із закінченням встановленого строку можливість захисту порушених прав втрачається [4, с.154]. Інакше кажучи, втрачається можливість здійснення права в примусовому порядку за рішенням суду. “Суть інституту давності полягає у звільненні від кримінальної відповідальності і покарання особи після закінчення встановленого у законі часу” [5, с.20]. “В найбільш загальному вигляді родове поняття давності можна визначити як закінчення певних строків” [6, с.13].

Однак і закінчення періоду часу, наприклад 3-х років, у випадку із позовною давністю, ще не достатньо, щоб настали правові наслідки, які зумовлюються давністю. Закінчення часу ще не свідчить про давність. Для сили давності необхідно, щоб період часу закінчився, а в деяких випадках і тривав, за наявності та/або відсутності певних умов. “Закінчення певного часу володіння чи промовчання позову є лише однією із причин давності, але не сама давність”[7, с.2]. Так, відповідно до параграфу 937 Німецького цивільного уложення, який і називається “Умови набувної давності”, володілець може стати власником рухомої речі, якщо він у момент придбання володіння і в подальшому діяв добросовісно, здійснював володіння як власник протягом 10 років.

З аналізу ст. 78-80 Цивільного кодексу України випливає, що позовною давністю може бути викликано правовий результат лише за умов, коли особа не вчинила дій, спрямованих на примусову реалізацію свого порушеного суб’єктивного права протягом встановленого законом строку, який не переривався, не зупинявся, і не було поважних причин його пропуску.

Подібні умови були і залишаються характерними для різних видів давності в інших країнах світу.

Отже, закінчення часу як давність може призвести до припинення або набуття прав та обов’язків лише за наявності певних умов, передбачених законом.

Умови давності залежно від наявності та/або відсутності яких вона спричиняє правові наслідки, можна поділити на: позитивні та негативні.

Позитивні умови давності – це умови, з наявністю яких закон пов’язує припинення або виникнення цивільних прав та обов’язків. Зокрема, позитивними умовами набувної давності можна назвати добросовісність і відкритість володіння, яке здійснюється у вигляді власності.

Негативними є такі умови, з відсутністю яких пов’язується припинення або виникнення цивільних прав та обов’язків. До негативних умов позовної давності відносяться:

 не вчинення управненою особою дій, спрямованих на примусову реалізацію свого порушеного суб’єктивного права;

 відсутність підстав для перерви строку позовної давності;

 відсутність підстав для зупинення строку позовної давності;

 відсутність поважних причин пропуску строку позовної давності.

Подібні негативні умови позовної давності характерні і для давності примусового виконання добровільно невиконаного обов’язку (виконавчої давності).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Поняття та правова природа давності в цивільних правовідносинах

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок