Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Особливості розвитку інституту адвокатури на землях східної Галичини і Буковини

Особливості розвитку інституту адвокатури на землях східної Галичини і Буковини

Назва:
Особливості розвитку інституту адвокатури на землях східної Галичини і Буковини
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,16 KB
Завантажень:
67
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему:
Особливості розвитку інституту адвокатури на землях східної Галичини і Буковини


Будь-яка справа загальносуспільного значення задля успішного її звершення потребує пробудження людської свідомості з тим, щоб остання як самодостатній елемент суспільної системи сприйняла ту чи іншу новелу соціального життя як цінність. Елементом соціальної свідомості є й свідомість історична. Відродження України як держави соціально-демократичної орієнтації зобов’язує новітню українську державу як уособлення українського народу шукати приклади національній історії, які стали б дороговказом в тому числі і в розвитку української адвокатури. В історико – правовій літературі минулих століть і по сьогоднішній час немає спеціальних досліджень з проблем розвитку української адвокатури у зазначений період. Для узагальнення та висновків щодо особливостей становлення і розвитку адвокатури на землях Східної Галичини та Буковини нами вивчено значну кількість періодичних видань та іншої спеціальної літератури.
Відомо, що землі Східної Галичини з середини ХІV ст. до 1772 р. перебували під пануванням Польщі, а після чого з першим розподілом польської держави ці землі було передано Австрії. Така ж доля спіткала і Буковину, яку зайняла Австрія в 1775р. З розпадом Австро-Угорської монархії Східну Галичину окупувала Польща, Буковину – Румунія. Ці історичні події зумовили особливості розвитку інституту адвокатури на землях Східної Галичини і Буковини.
В сиву давнину правосуддя на території Польщі і України здійснював князь, володіючи всіма атрибутами монаршої влади (praecipua pars functionis reqial). Якщо сторона в процесі не знала існуючих правових звичаїв чи встановлених норм права, то вона на допомогу собі могла запросити родича, знайомого чи будь-яку іншу особу. Таких осіб у Польщі називали представником, заступником (rzecznik). В документах вони згадуються вже за правління польського короля Болеслава І. Якщо справа торкалася вдів, сиріт чи неповнолітніх осіб, то такого заступника їм призначав сам монарх [19, с.126]. Вже в ХІІІ ст. в Польщі з’являється такий вид представництва як prokurator. Прокуратор мав право представляти особу не лише в суді, але і в адміністративно-владних органах. Повноваження прокуратора оформлялися у письмовому дорученні сторони, засвідчувалося печаткою довірителя, зазначав об’єм його повноважень. Такий порядок оформлення повноважень прокуратора застосовувався головно у цивільному процесі.
Вперше Висліцький Статут 1347 р., який кодифікував давні правові звичаї та писане право, закріпив засаду, що захист є природним правом людини і в зв’язку з цим кожному, хто притягався до кримінальної відповідальності, дозволялося мати захисника. Більше того, Статут вказував, що сторона мусить мати захисника (potest et debet habere suum adwokatum, prokuratorem seu prolocutorem) [14, с.8]. Зрозуміло, що цей припис далеко не завжди виконувався. Майже одночасно з терміном прокуратор, з’являються і prolokutor, monea, rzecznik, przyprawca, а згодом, вже у ХVІІІ ст., – mecenas. На перших порах advokatus означав війта, який здійснював муніципальне управління [19, с.8-9]. Вже в ХVІ ст. прокуратори перебувають постійно при судах як правники, правознавці і користуються захистом права та імунітетом. Авторитет прокуратора, його значення у відправленні правосуддя настільки зросли, що Мазовецький Статут записав у своїх нормах правило, яке забороняло в судових засіданнях перебивати промову прокуратора [19, с.228]. Закон регулював порядок вступу прокуратора у справу, забороняв йому в один і той же відрізок часу мати більше як три справи. За несумлінне виконання своїх функцій прокуратор карався штрафом в три гривні [14, с.13].
Інститут адвокатури дістав свій дальший розвиток у Конституції 1511 р., в якій проголошено захисника самостійною процесуальною фігурою у процесі [14, с.14]. В наступних нормативних актах інститут адвокатури зазнав подальших змін: Конституція 1538 р.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Особливості розвитку інституту адвокатури на землях східної Галичини і Буковини

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок