Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> реферат українською: Класифікація злочинів ХVI-XVIII ст. (за матеріалами Лавничого суду м. Львова)

Класифікація злочинів ХVI-XVIII ст. (за матеріалами Лавничого суду м. Львова) / сторінка 5

Назва:
Класифікація злочинів ХVI-XVIII ст. (за матеріалами Лавничого суду м. Львова)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,88 KB
Завантажень:
38
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
199].
Спираючись на з християнсько-церковну доктрину, у ХVI-XVIII cт. самогубство відносили до тяжких злочинів. Тому замах на самогубство карався як закінчений злочин. У багатьох Європейських країнах самогубство тягнуло за собою конфіскацію майна, позбавлення права робити заповіт [6, с.68]. Саксонське право не містило санкцій покарання за нього. Тут лише зазначалося, що спадкувати майно особи, яка покінчила життя самогубством мають право його близькі родичі. Ця норма продубльована у кодексі Карла V (ст.135). В історичних джерелах не виявлені правові приписи про необхідність спалювати тіла самогубців чи заборони ховати їх за нехристиянськими обрядами. У львівських міських книгах нами не було виявлено таких справ.
Злочини проти здоров’я поділялися на ушкодження та побої. Саксонське право розрізняло тяжкі та легкі ушкодження. До першої групи належали умисні тяжкі тілесні ушкодження – покалічення, що спричиняли втрату органів, порушення їхній функцій, душевну хворобу чи інший розлад здоров’я, що не помітні для людського ока, а до другої – кровотечі, гулі, синці [31, с.224]. М.Яскер легкі покалічення розділяв на два види: неглибокі, що не охоплюють великої частини тіла, та такі, що займають значну його поверхню [31, с.224]. Побоями вважали завдання ударів, що не спричиняють глибоких чи кривавих ран [11, с.56]. Побиття дитини (навіть не рідної) не було кримінально караним, якщо звинувачений довів, що вчинок пов’язаний з проступком дитини.
Німецьке право значну увагу приділяло захисту людської честі і свободи та норм моралі. Відомо чимало злочинів, наслідком яких є розпуста. Анілізуючи злочини проти моралі, назвемо такі, як содомія, проституція, звалтування, бігамія. Я.Дамхоудер під розпустою розумів позашлюбні статеві стосунки між особами протилежної статі, зокрема з дівчатами, вдовами, повіями та конкубами [31, с.244]. У ХVI-XVIII ст. розрізняли три види содомії – онанізм, гомосексуалізм, статеві зносини людини з твариною [31, с.248]. Як гріх содомський кваліфікувалися також статеві стосунки християн з нехристиянами, некрофілія, статеві стосунки у неприродний спосіб [31, с.248]. На відміну від Саксонського права, яке не знало такого виду злочинів, кодекс Карла V наказував карати шляхом спалення розпусні стосунки людини з твариною (зоофілія), чоловіка з чоловіком (гомосексуалізм), жінки з жінкою (лесбіянство) [5, с.87]. Б.Гроїцький слідом за кодексом повторює санкцію, пропускаючи у диспозиції неприродні стосунки жінки з жінкою (арт. 71) [22, с.61].
У ХVI-XVIII ст. поширеною у містах Речі Посполитої була проституція – ремесло тих жінок, які віддаються першому-ліпшому чоловікові [29, с.44]. Заняття найдавнішим ремеслом, звичайно, рідко каралося. Це частково пояснюється тим, що у ХV-XVIII cт. в Європі розпусна поведінка жінок вважалася ознакою приналежності до вищого стану. Мужчину, який вчиняв перелюбство, називали “галантним” чоловіком, невірну дружину – чуттєвою жінкою, а перелюбство, викрадення, звалтування в очах людей вважалися любовними забавами [10, с.259]. Деякі уряди поблажливо ставилися до розпусти з тим, щоб збільшити чисельність народонаселення. Крім того, такий спосіб життя підкреслював особисту свободу жінки і її рівність у правах з чоловіком. Серед вищих верств населення Європи особливо були поширеними лесбіянство та гомосексуалізм: “Безсоромність деяких жінок доходила до того, що вони задовольняли свої розпусні бажання в присутності прислуги і матерів, які вдавали, що нічого не відбувається” [9, с.323]. У Парижі, зокрема, при дворі короля було багато жінок, які займалися лесбіським коханням, і цим задовольнялися їхні чоловіки, оскільки відпадали підстави для ревнощів [9, с.324].
Розпуста була поширена і серед нижчих верств населення. Одні займалися нею, щоб уподібнитись своїм правителям, а інші в такий спосіб заробляли на проживання. Підтвердженням тому є поширення у містах будинків розпусти. Такий будинок був і у Львові.
Згідно з Саксонським правом, за повіями зберігалися всі громадянські права, втрачали вони тільки честь.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 



Реферат на тему: Класифікація злочинів ХVI-XVIII ст. (за матеріалами Лавничого суду м. Львова)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок