Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> реферат безкоштовно: Класифікація злочинів ХVI-XVIII ст. (за матеріалами Лавничого суду м. Львова)

Класифікація злочинів ХVI-XVIII ст. (за матеріалами Лавничого суду м. Львова) / сторінка 6

Назва:
Класифікація злочинів ХVI-XVIII ст. (за матеріалами Лавничого суду м. Львова)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,88 KB
Завантажень:
38
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
Якщо за проституцію не притягали до кримінальної відповідальності, то за інцест, бігамію, звалтування кари були досить суворими. За звалтування повії несли таке ж покарання, як і за подібний вчинок щодо порядної особи. Якщо звинувачений в бігамії зміг переконати суд, що одружився вдруге, будучи переконаним, що перша дружина померла, то покарання було не дуже суворе, в іншому випадку – смертна кара через відрубання голови [28, с.36]. Магдебурзьке право дозволяло вчиняти самосуд чоловікам, якщо вони заставали дружину на місці зради – тоді коханця можна “поранити чи навіть вбити” [33, с.52]. У 1688 р. засуджено міщанина Львова за вбивство та згвалтування [12, с.833-834], 1774 р. – винесено вирок за вчинення інцесту [34, с.168]. Міські суди майже не розглядали справ за звинуваченнями в онанізмі, гомосексуалізмі, лесбіянстві через їх латентність. З моральною розпустою тісно пов’язана злочинність. Свідомо порушуючи норми моралі і не будучи за це покараними, проститутки легко вчиняли крадіжки, вбивства, інші злочини [9, с.336].
Тогочасне законодавство велику увагу приділяло злочинам проти власності, які об’єднувалися під назвою “крадіжка” [26, с.150]. З XIII ст., крім крадіжки, почали виділяти грабунок, розбій.
Під крадіжкою розуміли таємне заволодіння майном з метою привласнення. Злочин вважався завершеним з моменту заволодіння річчю. Залежно від часу вчинення крадіжки поділяли на нічні і денні; від вартості викраденого – дрібні і великі; від способу вчинення – прості і кваліфіковані [11, с.54, 66; 5, с.54, 55, 111-114; 22, с.223]. Розглядаючи справи за звинуваченням у крадіжці, для визначення виду покарання брали до уваги: чи злочин був учинений під примусом, чи з власної волі [12, с.853], уперше чи повторно [12, с.853, 903]; вартість викраденого [13, с.551, 568, 778]; добровільне зізнання і розкаяння у вчиненому; групою осіб за попередньою змовою чи одноособово [16, с.543, 545]. Неповнолітні особи у віці до 14 років та особи, які вчинили дрібну крадіжку через голод, звільнялися від кримінальної відповідальності [5, с.114-115].
Поряд з крадіжкою поширеним видом злочину у містах у ХVI-XVIII ст. були грабежі. Під грабежем розуміли відкрите привласнення чужої речі [31, с.276]. Це був один з найпоширеніших злочинів того часу. Одним з небезпечних, умисних, корисливих злочинів був розбій. Розбійниками називали озброєні групи людей, які займалися грабежами із застосуванням насильства. Озброєні банди вчиняли злочини на дорогах, нападаючи на купецькі каравани, приміські села [7, с.93]. Звичайно злочинні угруповання маскувались під загони татар. Розбійні напади вчинялись і шляхтичами, але не з метою збагачення, а задля розваги чи декларації своєї вcевладності, безкарності, захисту шляхетського гонору. З числа банд, які вчиняли розбійні напади в місті, на передмістях Львова, торговельних шляхах упродовж 1590 р., відома озброєна група міщан, очолювана братами Білоскурськими [20 с.101; 37, с.247]; 1603 р. – банда Яна Ольшовського [37, с.263]; 1605 р. діяла озброєна група на чолі з Анджеєм Зубжецьким [37, с.271]; 1616 р. – банда Яна Карвацького і Кєскі [37, с.289]. У 40-х роках ХVII ст. розбої в місті та його околицях учиняли бандитські формування, очолювані Данилом Пйотровичем, Станіславом Ясінським та Станіславом Тиціком [28, с.758]. Так у 1641 р. львівський лавничий суд засудив до страти злочинну групу, яка займалася розбоями на дорогах, нападала на маєтки знатних людей, забираючи зброю, гроші, хутрові вироби та цінні речі [13, с.6-8]. До страти засуджено також осіб, які переховували викрадене [13, с.6-8]. Кількість подібних злочинів різко зростала під час військових дій або татарських нападів. У 1653 р. озброєний загін, очолюваний шляхтичем Мацеєм Єзовським, маскуючись під загін татар, вчиняв напади на приміські львівські села [38, с.333]. У 1765 р. три шляхтичі, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння вчинили напад на президента малопольського трибуналу єпископа Гната Красіцького [24, с.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 



Реферат на тему: Класифікація злочинів ХVI-XVIII ст. (за матеріалами Лавничого суду м. Львова)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок