Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Гарантійні та інші строки (терміни) як способи підвищеного захисту прав споживачів

Гарантійні та інші строки (терміни) як способи підвищеного захисту прав споживачів

Назва:
Гарантійні та інші строки (терміни) як способи підвищеного захисту прав споживачів
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,65 KB
Завантажень:
84
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат на тему:
Гарантійні та інші строки (терміни) як способи підвищеного захисту прав споживачів


Відповідно до ст. 13 Закону України "Про захист прав споживачів" виготовлювач (виготівник) забезпе-чує нормальну роботу (застосування, використання) товару, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного терміну, встановленого законодавством, а в разі його відсут-ності — договором.
При цьому гарантійні терміни на комплектуючі вироби по-винні бути не менші, ніж гарантійний термін на основний ви-ріб, якщо інше не передбачено законодавством чи договором.
Наведена норма не може бути визнана вдалою, оскільки з неї однозначно не випливає, що таке забезпечення "нор-мальної роботи" товару є обов'язком виготовлювача. Проте якщо виходити з назви ст. 13 — "Гарантійні зобов'язання", то відповідно це є обов'язком виготовлювача. У випадках, передбачених законодавством, встановлення гарантійного терміну є обов'язковим для виготовлювача (водночас і для продавця). Очевидно під законодавством тут слід розуміти стандарти, технічні умови, які вимагають встановлення гарантійних термінів для певної категорії виробів.
Дещо інший підхід щодо встановлення та змісту гарантій-ного терміну зафіксований у Законі Російської Федерації "Про захист прав споживачів", у ст. 5 якого зазначається: "Виго-товлювач (виконавець) вправі встановлювати на товар (робо-ту) гарантійний термін — період, протягом якого у випадку виявлення в товарі (роботі) недопіку виготовлювач (викона-вець, продавець) зобов'язаний задовольнити вимоги спожи-вача". Таким чином, якщо в Російській Федерації зазначений закон надає право виготовлювачеві встановлювати на ті чи інші товари гарантійний термін, то українське законодавство передбачає обов'язковість для виготовлювача законодавче встановлених гарантійних термінів, хоч і не визначає коло таких товарів. Вважаємо, що в цьому аспекті українське за-конодавство має переваги, адже обов'язковість встановлен-ня гарантійних термінів щодо певної категорії товарів сприяє ефективнішому захистові прав споживачів.
Однак подальший аналіз п. 1 ст. 13 Закону України "Про захист прав споживачів" не дає підстав для її загальної пози-тивної оцінки, зокрема в тій частині, в якій стверджується, що виготовлювач "забезпечує нормальну роботу (застосування, використання) товару". Думається, що в даному випадку за-конодавець поклав на виготовлювача надто широкі обов'яз-ки, які він не зобов'язаний здійснювати і які фактично не за-безпечуються нормами примусу. Різний підхід до визначення суті гарантійного терміну простежувався в юридичній літера-турі радянського періоду. Зокрема гарантійний строк (термін) розглядався в одних випадках як строк, протягом якого поку-пець у разі виявлення недоліків проданої речі має право вимагати безоплатного усунення зазначених дефектів або заміни її річчю належної якості, або повернення речі і витре-бування сплаченої суми, в інших— як строк, протягом якого боржник (продавець) відповідає перед кредитором за доброякісність переданої речі.
У сучасній цивільно-правовій літературі спостерігається тенденція до підтримки поняття гарантійних строків, сформо-ваного в літературі радянського періоду, незважаючи на наявність законодавчого визначення поняття гарантійного терміну. Відповідно вважається, що суть гарантійного строку полягає в тому, що при виявленні у продукції протягом гаран-тійного строку відступів від умов договору про якість покупець на свій вибір може вимагати передбачених законом дій. Така підтримка має підґрунтя, адже на виготовлювача (про-давця) можуть бути покладені не будь-які, а цілком конкретні обов'язки, передбачені законом.
Необхідно визнати некоректним в юридичному розумінні застосування поняття "нормальна робота" товару, оскільки фактично йдеться про обов'язок виготовлювача (продавця) гарантувати покупцеві можливість використання придбаного товару за призначенням. Тому, з урахуванням викладеного, гарантійний термін можна визначити як термін, встановлений законодавством або договором, протягом якого виготовлю-вач (продавець) зобов'язаний забезпечити споживачеві можливість використати придбаний товар за призначенням, а у разі виявлення протягом цього терміну недоліків — задо-вольнити вимоги споживача, передбачені законом.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Гарантійні та інші строки (терміни) як способи підвищеного захисту прав споживачів

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок