Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Поняття малолітньої особи та її процесуальне становище в кримінальному судочинстві

Поняття малолітньої особи та її процесуальне становище в кримінальному судочинстві

Назва:
Поняття малолітньої особи та її процесуальне становище в кримінальному судочинстві
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,91 KB
Завантажень:
360
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Поняття малолітньої особи та її процесуальне становище в кримінальному судочинстві


Однією з найвразливіших груп населення України в умовах складних соціально-економічних перетворень стали діти. Незважаючи на всі заходи, які вживає Уряд і інші органи влади, реальне становище дітей погіршується під впливом зниження життєвого рівня населення, погіршення медичного обслуговування, поширення так званого "соціального сирітства". Все це призводить до зростання злочинності неповнолітніх. За останнє десятиріччя втричі зросла кількість протиправних дій вчинених неповнолітніми [1, с.5].
Поняття неповноліття (неповнолітній) знаходимо в різних галузях права, де воно має специфічний зміст, визначається особливостями суспільних відносин, що регулює певну галузь права. Що до загального юридичного поняття неповноліття, то воно містить і загальну демографічну характеристику осіб певного віку. В законодавстві, юридичній літературі і практиці часто використовується термін "неповнолітній" – це особа, яка не досягнула певного віку, з настанням якого закон пов’язує її повну цивільну дієздатність, тобто можливість реалізовувати в повному об’ємі передбачені Конституцією та іншими законами суб’єктивні права і обов’язки.
Вік неповноліття не є універсальним для всіх держав світу. Здебільшого – це 18 років. Проте, в низці країн, де повнолітніми вважаються особи, що досягли віку 15, 20 і навіть 21 року [2, с.13]. Тому, коли в міжнародно-правових актах зазначається про вікову групу неповнолітніх, граничною межею якої є 18 років, тоді завжди застережено: "якщо інший вік не встановлений національним законодавством". Саме так визначають неповноліття Мінімальні стандартні правила ООН (Пекінські правила ООН 1984 р.), що стосується здійснення правосуддя у справах неповнолітніх.
Вивчаючи універсальний документ про захист дитинства – Конвенція ООН про права дитини 1989 р. – роз’яснює, що під поняттям "дитина" розуміється неповнолітній у віці до 18 років. Тим самим Конвенція поширюється на всю вікову групу неповнолітніх, а не тільки на дітей, як це можна зрозуміти виходячи із її назви.
Держава і міжнародна спільнота, використавши в законах поняття "неповнолітній", встановили юридичну межу між неповноліттям і повноліттям, створивши тим самим автономну групу людей – носіїв специфічних прав і обов’язків. Необхідність створення такої автономної групи зумовлена спеціальним правовим захистом неповнолітніх з його особливими психофізіологічними і соціальними якостями особистості дитини і підлітка.
Вік 18 років як рубіж досягнення повноліття є досить умовним і з погляду індивідуальності. Особистість певної людини може не відповідати зазначеному в законі уявленню про момент настання юридичної зрілості. Підліток може відставати в своєму розвитку або, навпаки, випереджати його.
Відповідно до вікових критеріїв, неповноліття можна поділити на декілька самостійних етапів. Однак, важливо зазначити, що науковцями не вироблено єдиного підходу до періодизації неповноліття.
Ще в Стародавньому Римі, правова система якого є основою для всіх європейських країн, розрізняли три вікових періоди:
Infantes, діти до 7-річного віку, безумовна неосудність;
Impubes, від 7-14 років чоловіки і до 12 років жінки – умовна осудність – кожного разу суд вирішував питання про здатність дитини до усвідомлення вчиненого;
Minores, неповнолітні до 18 років (іноді до 25 років) – вважалися осудними, проте до них застосовувалось м’якше покарання [2, с.13].
Кожний віковий період характеризується багатьма змінами, що в своїй сукупності становлять своєрідну структуру особистості дитини на певному етапі її розвитку. Головним чинником, який визначає специфіку віку, на думку психологів, є зміна умов життя дитини, способів і методів навчання та виховання.
Повноліття охоплює протяжний (18 років) і найінтенсивніший (розуміється духовний і фізичний розвиток) етап становлення особистості людини. При цьому, для зазначеного етапу характерний поділ на дитинство чи малоліття (до 14 років) і юність (14-18 років).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Поняття малолітньої особи та її процесуальне становище в кримінальному судочинстві

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок