Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Конституційні засади демократії в Україні: історичні традиції та сучасна практика

Конституційні засади демократії в Україні: історичні традиції та сучасна практика

Назва:
Конституційні засади демократії в Україні: історичні традиції та сучасна практика
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,31 KB
Завантажень:
60
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Конституційні засади демократії в Україні: історичні традиції та сучасна практика
Формування української державності - складний і довготривалий процес, який далеко не вичерпується Актом проголошення незалежності та прийняттям Конституції України у 1996 році. Адже самовизначення держави є пошуком власного шляху з урахуванням узагальненого історичного досвіду, постійним пізнанням себе у своїй державності, самоствердженням у внутрішніх формах державницького буття та у міжнародному просторі. Тому цілком закономірним є інтерес до різноманітних наукових концепцій держави, прагнення пізнати механізми її функціонування та способи здійснення державної влади. З огляду на світовий, зокрема європейський досвід, та власне історичне минуле, особливого значення в сучасній Україні набуває не лише вивчення, а й практичне освоєння демократичних форм суспільного та державного життя.
Вибір демократичної форми правління закріплено у Конституції України, зокрема, статтею 1 проголошується, що "Україна є суверенна, незалежна, демократична, соціальна, правова держава". Таке визначення відповідає існуючим міжнародним стандартам, адже наша держава, хоча ще й не володіє цими якостями повною мірою, не належить до держав з повноцінно функціонуючим демократичним політичним режимом, динамічно розвивається у такому напрямі.
Демократичність політичної влади, політичних відносин та інституційних утворень в Україні власне й виявляється, насамперед, у її конституційних засадах як узагальненій системі принципів демократичного буття. Ці засади, принципи, а також механізми їх реалізації упродовж століть вироблялися і впроваджувалися у практику світовою спільнотою. Кращі здобутки цього інтегрального демократичного досвіду і повинні бути орієнтиром для молодої української демократії.
Історичним прецедентом демократії були, як відомо, античні грецькі поліси, де, на думку Карла Поппера, "співдружність вільних людей вистояла під натиском універсальної деспотії". "Золотим віком" демократії називають часи правління Солона і Перікла. Хоча Арістотель не виявляв особливого захоплення цією формою правління, вважаючи, що вона потребує вдосконалення, та все ж намагався дослідити її. Він, зокрема, виділяв декілька типів демократії, головними ознаками якої вважав свободу і рівність. Арістотель наголошував, що "...тільки при цьому державному устрої усі користуються свободою, бо до неї, як стверджують, прагне демократія". Передумовою і наслідком свободи є бажання "жити так, як кожному хочеться". Дане твердження відбиває небажання підкорятися будь-кому або будь-чому взагалі, але цього досягнути не можна. Звідси - умова свободи: по черзі підпорядковувати і підпорядковуватися. А це вже означає початок свободи, яка базується на рівності. Саме із прагнення до свободи та рівності, на думку Арістотеля, випливають такі засади демократії, як призначення посадових осіб з-поміж громадян; обрання посадових осіб жеребкуванням (за винятком тих, які вимагають особливого досвіду і знання); відсутність майнового цензу; обмежений термін посадових функцій тощо.
Свобода і рівність отримали своє тлумачення у політичних теоріях Нового часу. У цей період формуються також інші цінності, які були покладені в основу демократії. Гуманістичний підхід поставив у центр людину як суб'єкта дійсності, а свобода людини стає визначальною цінністю. Від Джона Локка свобода набуває соціального змісту і стає метою утворення громадянського суспільства (перший етап укладання суспільного договору), а згодом і держави (другий етап). Адже люди "за своєю природою є вільними, рівними та незалежними". Свобода передбачає дотримання законів: "Де нема законів, там немає свободи". Жан-Жак Руссо вважав, що людина народжується вільною, але, потрапивши в орбіту приватновласницьких інтересів, постає такою, що "скрізь вона в путах". Саме тому для Руссо свобода - "це підпорядкування закону, який ти сам для себе створив".
Та все ж реалізація свободи кожної конкретної людини є процесом майже неможливим. Адже суспільство - це особи, групи осіб, які мають свої інтереси і права.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Конституційні засади демократії в Україні: історичні традиції та сучасна практика

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок