Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Класифікація пошкоджень від дії гладкоствольної вогнепальної зброї на тілі людини

Класифікація пошкоджень від дії гладкоствольної вогнепальної зброї на тілі людини

Назва:
Класифікація пошкоджень від дії гладкоствольної вогнепальної зброї на тілі людини
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,62 KB
Завантажень:
406
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Класифікація пошкоджень від дії гладкоствольної вогнепальної зброї на тілі людини


Ушкодження пострілами зі шротової зброї в мирний час зустрічаються досить часто. Морфологічна картина зазначених ушкоджень обумовлена конструкцією снаряду. Значний внесок у вивчення пошкоджень, заподіяних пострілами з вогнепальної шротової зброї, привніс професор кафедри судової медицини Львівського медичного інституту А.Ф. Лисицин. При використанні правильно спорядженого шротового (картечного) патрона в момент пострілу в казенній частині ствола максимальний тиск газів складає до 59-76 МПа, що забезпечує початкову швидкість снаряду 360-495 м/с [1, С.185]. При вильоті зі ствола снаряд починає фрагментуватися в сторони і розтягуватися по довжині. Так, на дистанції 10 м шротовий снаряд вже має діаметр близько 0,4-0,7 м і довжину до 1,3 м, а в міру подальшого збільшення дистанції ці параметри зростають. Поступово периферичні шротини снаряду, що летять, під впливом опору повітря і сили ваги втрачають швидкість і падають на землю. Тільки одиничні шротини, що знаходяться в центрі і мають найбільшу швидкість, можуть летіти досить далеко. Гранична дальність польоту окремих шротин і картечин заводського виготовлення залежить головним чином від їх розміру. За даними П.І. Толстопята (1951), при пострілах вгору під кутом близько 30° окремі шротинки дрібного шроту (№ 9) можуть летіти до 200 м, великого шроту (№ 1, № 00) – до 400-350 м, а картеч – до 600 м. Однак на цих відстанях шротини знаходяться на кінці польоту і вже не можуть заподіяти серйозних ушкоджень, за винятком випадків влучення в око [2, С.116]. На балістику шротового снаряду, ступінь його фрагментації, дальність польоту а, отже, на його уражаючу здатність впливають: 1) характер спорядження і стан патрона (вид і кількість пороху, тип капсуля, матеріал і кількість пижів і прокладок, маса і номер шроту або картечі, наявність засобів концентрації або розсіювання, матеріал і розміри гільзи, щільність спорядження, давнина й умови зберігання); 2) конструкція рушниці особливо її ствола (довжина і калібр, характер свердловки й ін.); 3) метеорологічні умови (температура повітря, вітер і ін.). Конкретний вплив цих факторів докладно розглядається в спеціальній літературі по мисливській зброї і боєприпасах (Толстопят А.І., 1951; Блюм М.М., Шишкін І.Б., 1983; Кофанов А.В. 2005), а також у монографіях про ушкодження пострілами з цієї зброї (Лисицин А.Ф., 1968; Смусін Я.С., 1971; Кофанов А.В. 2005, 2008).
Шротовий постріл відноситься до класу мінливих явищ, що знаходяться під впливом багатьох факторів, що діють з різною інтенсивністю й у різних сполученнях: якщо зробити кілька пострілів однаковими патронами з того самого ствола, то площа розсіювання і кучність будуть різними [3, С.25]. При русі шроту по каналу ствола відбувається сильний стиск снаряду, у наслідок чого між шротинами виникають зворотні сили взаємного відштовхування і настає взаємне розклинення шротин. Тому в момент вильоту шротини відхиляються від прямої лінії на деякий кут. Є. Штейнгольд (1958) встановив, що стовп шроту в стволі спресовується приблизно на 22% своєї первісної довжини, а осад порохового пижа досягає 33% у центрі і до 17% по краях. У наслідок стиску відбувається також деформація шроту, що призводить до збільшення розсіювання; "розштовхування" шротин сприяє їх розсіюванню й обумовлює початкові відхилення шроту безпосередньо в дуловому зрізі ствола. Після вильоту шроту зі ствола на розсіювання додатково починають впливати й інші фактори [2, с.120].
Пороховий пиж, маючи високу початкову швидкість, завдає сильного удару по шротовому снаряду позаду і розкидає шріт. Важкі пижі починають відставати від шроту тільки на відстані близько 3,5 м, а більш легкі – значно раніше. Чок затримує пороховий пиж, внаслідок чого він швидше втрачає швидкість і його дія на шріт зменшується. Легкий шротовий пиж у результаті різкого гальмування повітрям стає перешкодою на шляху руху шроту і викликає відхилення шротин від первісної траєкторії.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Класифікація пошкоджень від дії гладкоствольної вогнепальної зброї на тілі людини

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок