Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Юридичний статус громадських правозахисних організацій в Україні: проблеми та можливості вдосконалення

Юридичний статус громадських правозахисних організацій в Україні: проблеми та можливості вдосконалення

Назва:
Юридичний статус громадських правозахисних організацій в Україні: проблеми та можливості вдосконалення
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,28 KB
Завантажень:
453
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему:
Юридичний статус громадських правозахисних організацій в Україні: проблеми та можливості вдосконалення


Держава Україна в своїй Конституції проголошує найвищою соціальною цінністю держави людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку (ст. ) [10]. У здійсненні та захисті прав людини і громадянина важливу роль відіграють різноманітні громадські організації – особливо ті з них, котрі професійно “спеціалізуються” саме на цій діяльності і тому можуть вважатися суто правозахисними.
У світовій практиці громадські організації називають неурядовими організаціями (далі – НУО). Визначення, яке запропоноване в Енциклопедії публічного міжнародного права, характеризує такі організації як приватні об’єднання, федерації, спілки, товариства, групи не засновані урядом або міжурядовою угодою, які здатні відігравати певну роль у міжнародних відносинах своєю діяльністю, члени яких мають незалежне право голосу. Членами неурядових організацій можуть бути як індивідуальні особи (окремі громадяни), так і юридичні [12, с. 5].
Але поняття неурядові організації є, безперечно, ширшим від поняття громадські правозахисні організації (далі – ГПО), оскільки політичні партії не є ГПО, але розглядаються як неурядові організації чи групи [12, с. 5]. Існує й інший підхід до визначення НУО. Наприклад, у Фундаментальних принципах щодо статусу неурядових організацій в Європі є положення про те, що до цих організацій (НУО) не належать політичні партії [18, с. 20].
І. Поняття і ознаки ГПО. Питання віднесення громадських організацій до правозахисних у законодавстві України безпосередньо не врегульовано, оскільки у ньому не передбачено такого виду об’єднань громадян. Винятком є Закон України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 р., де суб’єктом подання скарги в інтересах громадянина зазначено організацію, яка здійснює правозахисну діяльність (ч. ст. ) або правозахисну функцію (ст. ) [3]. Але цим, на жаль, і обмежено згадки в законодавстві України про подібні організації. Тому спробуємо запропонувати певний підхід до вирішення цього питання (спираючись, зокрема, на проведене нами конкретно-соціологічне дослідження діяльності ГПО в Україні).
Насамперед подамо ознаки ГПО, які відрізняють їх від інших об’єднань громадян. До таких належать:
1. Створення та існування ГПО тільки як недержавного об’єднання громадян.
Оскільки в діяльності ГПО можливий її конфлікт з державними органами або установами різних рівнів, або ж конкуренція між державними правоохоронними органами і ГПО, то держава, мабуть, не має брати безпосередньої участі у створенні й організації діяльності ГПО. Проте легалізація (реєстрація) ГПО повинна здійснюватись в рамках закону і, отже, в спеціалізованих державних органах.
2. Визначальною статутною метою ГПО має бути діяльність із захисту прав людини, тобто правозахисна діяльність.
У разі визнання об’єднання громадян правозахисною організацією потрібно брати до уваги не тільки факт захисту цим об’єднанням будь-яких прав, незалежно від характеру решти здійснюваної ним діяльності. Слід враховувати, чи захист прав здійснюється як основне статутне завдання, чи він здійснюється внаслідок реалізації іншого статутного завдання (наприклад, задоволення певних потреб чи інтересів). Більш практичним та доцільнішим видається визнавати статус ГПО лише за тими організаціями, для яких діяльність із захисту прав людини є їхньою основною статутною діяльністю.
Ця діяльність може мати як відновлювальний, так і запобіжний характер. Відновлювальна правозахисна діяльність виникає у разі порушення певного конкретного права людини і громадянина у різних суспільних відносинах і здійснюється шляхом вчинення дій, спрямованих на реальне відновлення порушеного права та на усунення негативних наслідків цього порушення. Запобіжна ж правозахисна діяльність може виникати як наслідок відновлювальної правозахисної діяльності з метою недопущення усунених порушень надалі, а також у разі прийняття правової норми, яка в майбутньому може спричинити порушення права конкретної особи чи групи осіб, і здійснюється завдяки дослідженню та аналізу законодавства (чи окремих нормативних актів) і внесенню пропозицій щодо його вдосконалення.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Юридичний статус громадських правозахисних організацій в Україні: проблеми та можливості вдосконалення

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок