Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Поняття, принципи та органiзацiйнi форми деяльностi адвокатури. Види адвокатської діяльності

Поняття, принципи та органiзацiйнi форми деяльностi адвокатури. Види адвокатської діяльності

Назва:
Поняття, принципи та органiзацiйнi форми деяльностi адвокатури. Види адвокатської діяльності
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,75 KB
Завантажень:
443
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему:
Поняття, принципи та органiзацiйнi форми деяльностi адвокатури. Види адвокатської діяльності


ПЛАН
Вступ с.1-2
Визначення термiна i cутi адвокатури с.3-4
Поняття, принципи та органiзацiйнi форми
діяльності адвокатури с.5-12
Види адвокатської діяльності с.13-14
Висновок с.15-16
Список використаної літератури с.17


Вступ
Необхідною умовою формування правової держави є розширення й удосконалювання судового захисту прав, воль і законних інтересів громадян. Важлива роль у реалізації цього положення належить адвокатурі. Виконання такої місії можливо лише за умови існування адвокатури як єдиної, сильної, соціально зрілої, незалежної громадської організації, що не входить у систему державних органів. Ступінь незалежності адвокатури від держави, характер взаємин держави й адвокатури - це завжди показник розвиненості цивільного суспільства, тому що доти , поки адвокатура є придатком державного апарата, громадяни не можуть розраховувати на реальну правову допомогу.
Ст. 59 Конституції України закріпила право кожного на правову допомогу, одночасно передбачає право кожної особи, коли її справа розглядається в суді, користуватися професійною правовою допомогою. Тому саме ця ст. Конституції проголошує існування одного з найважливіших правових інститутів – адвокатури, основним завданнями якої є забезпечення права на захист від обвинувачення та подання іншої правової допомоги в тому числі представництва громадян, юридичних осіб у судах.
Престиж адвоката та ефективність його діяльності перебувають у прямій залежності від становища людини у суспільстві і державі, від ставлення до фундаментальних принципів демократії і законності.
За Законом адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземців, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм різноманітну юридичну допомогу. Таке визначення поняття адвокатури як правового інституту є значним кроком у напрямі визнання адвокатури як громадської організації, адже до цього часу в законодавстві не робилося акцентування на цю важливу ознаку юридичної природи адвокатури. За своєю природою вона є вільною професією, а звідси й має громадський характер.
Адвокатура у власному розумінні слова являє собою правозаступництво, правозахист, тобто іншими словами — юридичну допомогу, що надається тим, хто в ній має потребу, спеціалістами — правознавцями.


1.Визначення термiна i cутi адвокатури
Слово «адвокатура» походить від латинського кореня "advocare", "аdvосаtus" ("закликати", "запрошений'').
Адвокатура — найдавніша і в той же час загальнолюдська інституція. Про розвиток адвокатури як професії ми дізнаємося з історії стародавніх та нових культурних народів (Африки, Азії, Америки, Австралії; Китаю, Японії та ін.). Слушно зазначити, що на перших ступенях юридичного розвитку людського суспільства адвокатура в тому вигляді, у якому вона існує у світі сьогодні, відсутня. Як справедливо зауважує Є.Васьковський, адвокатура подібно усім соціальним інститутам не виникла одразу в організованому вигляді, а-спочатку існувала як незначний зародок, який за сприятливих умов сформувався i досяг певного розквiту. Васьковский Е.В. Организация адвокатуры.-С.10.
Спочатку у стародавньому Римі терміном "адвокат" позначалися рідні або друзі позивача, які, супроводжували його до суду, давали поради і як однодумці виражали підтримку і співчуття. З часом назву "адвокат" було поширено на осіб, які допомагали позивачеві, вести процес, збирали документи, підшукували засоби здхисту та повідомляли про їхню наявність патронові. Іноді адвокатами звалися навіть свідки. Римський літопис з цього приводу дає роз'яснення: хто захищає будь-кого у суді, той (якщо він оратор) називається патронрм; адвокатом — якщо допомагає юридичними порадами або своєю прирутністю виражає дружню підтримку; повіреним — якщо веде справу, та когнітором, якщо бере на себе справу присутнього і захищає немовби свою Адвокатура//Энцикдопедический словарь/ Под ред: И.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Поняття, принципи та органiзацiйнi форми деяльностi адвокатури. Види адвокатської діяльності

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок