Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Сфера застосування давності примусового виконання добровільно невиконаного обов’язку

Сфера застосування давності примусового виконання добровільно невиконаного обов’язку

Назва:
Сфера застосування давності примусового виконання добровільно невиконаного обов’язку
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,29 KB
Завантажень:
284
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Сфера застосування давності примусового виконання добровільно невиконаного обов’язку


Із реформуванням законодавства України про виконавче провадження постала проблема сфери застосування давності примусового виконання добровільно невиконаного обов’язку.
Для вирішення цієї проблеми передусім необхідно окреслити коло рішень про захист цивільних прав та інтересів, що підлягають примусовому виконанню, а також встановити на вимоги про примусове виконання яких із них поширюється давність пред’явлення виконавчого документа до виконання (ст.22 Закону України "Про виконавче провадження").
Розв’язання зазначеної проблеми започатковано у публікаціях і дослідженнях В.І. Тертишнікова, Р.В. Тертишнікова, М.Й. Штефана, Є.Г. Пушкара, В.І. Комарова, Д.М. Притики, В.С. Щербини, І.Б. Морозової та інших вчених.
Разом з тим нерозв’язаним залишається питання про те, які саме рішення про захист цивільних прав та інтересів можуть бути примусово виконані, а які з них не пред’являються для примусового виконання. Немає однозначної позиції щодо доцільності визначення переліку вимог, яких не стосується давність примусового виконання добровільно невиконаного обов’язку.
З’ясуванню цих та інших питань присвячено дану статтю.
Процес примусового виконання рішень про захист цивільних прав може розпочатися лише з ініціативи стягувача або його представника, прокурора у випадках представництва інтерсів громадянина або держави в суді. Матеріальне цивільне право, що підлягає здійсненню в примусовому порядку, ще до моменту звернення з вимогою про примусове виконання рішення про його захист, може в порядку правонаступництва перейти до іншої особи. Ця інша особа– правонаступник стягувача, відповідно до ч.2 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", не вважається стягувачем. Стягувач– це фізична або юридична особа, на користь якої чи в інтересах якої видано виконавчий документ. У ч.4 цієї ж статті передбачено можливість проведення заміни стягувача його правонаступником лише при вступі останнього у виконавче провадження. На момент звернення до суду із заявою про примусове виконання рішення виконавче провадження ще не є розпочатим. Позбавлення правонаступника стягувача права на захист суперечило б природі цього права.
На мій погляд, після переходу цивільного права, яке підлягає примусовому здійсненню, до правонаступника він повинен набувати правового статусу стягувача, незалежно від того, розпочалось виконавче провадження чи ні. Тому пропоную перше речення ч.2 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" доповнити словами: "…а також її правонаступник". Отож примусове виконання може бути розпочатим також з ініціативи правонаступника стягувача.
Згідно з п.3.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5, з такою ініціативою може також виступити суд щодо справ про: стягнення аліментів, відшкодування збитків, завданих злочином, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я або втратою годувальника, стягнення грошових сум з посадових осіб, винних у незаконному звільненні чи переведенні працівників, та ін.
На думку В.І. Тертишнікова та Р.В. Тертишнікова "ініціатором порушення виконавчого провадження можуть бути інші органи і посадові особи, які за законом можуть приймати рішення, що підлягають виконанню" [1, с.30]. Напевно, висловлена думка стосується тих випадків, коли відповідний орган чи посадова особа приймають рішення в інтересах держави, якщо вона виступає суб’єктом публічних правовідносин. Наприклад, постанови, винесені органами (посадовими особами), уповноваженими законом розглядати справи про адміністративні правопорушення. Разом з тим, відповідно до закону, рішення, що підлягають примусовому виконанню можуть приймати, наприклад, комісії з трудових спорів або третейські суди. Однак це не означає, що названі органи можуть ініціювати примусове виконання прийнятих ними рішень.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Сфера застосування давності примусового виконання добровільно невиконаного обов’язку

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок