Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Спільні та розмежувальні ознаки складів злочинів, передбачених ст.130 КК України "зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби", із суміжними складами злочинів

Спільні та розмежувальні ознаки складів злочинів, передбачених ст.130 КК України "зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби", із суміжними складами злочинів

Назва:
Спільні та розмежувальні ознаки складів злочинів, передбачених ст.130 КК України "зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби", із суміжними складами злочинів
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
15,66 KB
Завантажень:
389
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 
Реферат на тему:
Спільні та розмежувальні ознаки складів злочинів, передбачених ст.130 КК України "зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби", із суміжними складами злочинів


У науковій літературі, присвяченій проблемам кримінально-правової кваліфікації, стверджується, що весь процес кваліфікації полягає у послідовному розмежуванні кожної ознаки вчиненого діяння від ознак інших, суміжних злочинів [1, с.126]. Зрозуміло, що не можна зводити всі проблеми кримінально-правової кваліфікації лише до розмежування складів злочинів, проте статистика, яка наведена у кримінально-правових дослідженнях, показує, що 60% помилок під час кваліфікації злочинів, пов’язані саме з їх розмежуванням. Для того щоб правильно розмежувати будь-які суміжні склади злочинів, дуже важливо правильно встановити їхні спільні та розмежувальні ознаки та чітко визначити зміст цих ознак. З’ясування змісту спільних та розмежувальних ознак складів злочинів, передбачених ст.130 КК України та суміжних з ними складів злочинів, які передбачені у інших статтях Особливої частини КК України і є метою цього дослідження.
Норму про відповідальність за зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби не можна назвати абсолютно новою. Відповідальність за зараження вірусом імунодефіциту людини була передбачена статтею 1082 КК України 1960р. Разом з тим бузумовною новелою чинного КК України є те, що у статті 130 КК України встановлена відповідальність за зараження не лише вірусом імунодефіциту людини, а й іншої невиліковної інфекційної хвороби [2, с.104]. Тому у кримінально-правовій літературі ще недостатньо розроблені питання, пов’язані з аналізом ознак складів злочинів, передбачених ст.130 КК України, проблемами розмежування їх із суміжними складами злочинів та вирішення ситуацій, пов’язаних із конкуренцією кримінально-правових норм. Ці склади злочинів піддані аналізу в основному лише у науково-практичних коментарях до КК України [3, с.306-308; 4, с.270-273] та підручниках [5, с.52-55].
У ст.130 КК України встановлена відповідальність за три основні склади злочину (ч.1, ч.2, ч.4 ст.130) та один кваліфікований (ч.3 ст.130). Спільними ознаками у цих суміжних складах злочинів виступають об’єкт злочину, знаряддя вчинення злочину та спеціальний суб’єкт злочину.
Об’єктивна сторона у кожному із простих та кваліфікованому видів цього злочину характеризується тим, що суспільно-небезпечне діяння пов’язане із вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини. Останній виступає знаряддям вчинення злочину, бо ним заподіюється шкода об’єкту кримінально-правової охорони. Ця ознака, як уже було сказано, є спільною ознакою суміжних складів злочинів, передбачених ст.130 КК України. Дуже важливо встановити зміст терміну "вірус імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини". Причому встановлення поняття вірусу імунодефіциту людини не становить труднощів, бо воно визначене у законі [6]. Проблема ж встановлення змісту, вжитого у законі термінологічного звороту "іншої невиліковної хвороби, що є небезпечною для життя людини", має кілька аспектів.
Перший аспект проблеми полягає у тому, щоб визначити, яким збудником повинна передаватись інша невиліковна, небезпечна для життя людини інфекційна хвороба, щоб свідоме поставлення у небезпеку зараження якою, чи зараження нею, могло кваліфікуватись за відповідною частиною ст.130 КК. З цього приводу у кримінально-правовій літературі висловлено дві точки зору.
Так О.О. Дудоров, коментуючи ст.130 КК України [3, с.307], до таких хвороб відносить, крім СНІДу та інших патологій вірусної етіології, також чуму, холеру, туберкульоз, які передаються бактеріями. Тобто всі хвороби, які у законодавстві названі як особливо небезпечні інфекційні хвороби [7]. Такого самого підходу притримується і В.В. Сташис. Говорячи про інші невиліковні інфекційні хвороби, що є небезпечними для життя людини, він не робить акценту на тому, що це хвороби лише вірусного походження [5, с.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 



Реферат на тему: Спільні та розмежувальні ознаки складів злочинів, передбачених ст.130 КК України "зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби", із суміжними складами злочинів

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок