Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Нантський едикт 1598 року – перша спроба правового захисту релігійної свободи у Франції

Нантський едикт 1598 року – перша спроба правового захисту релігійної свободи у Франції

Назва:
Нантський едикт 1598 року – перша спроба правового захисту релігійної свободи у Франції
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,60 KB
Завантажень:
235
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат на тему:
Нантський едикт 1598 року – перша спроба правового захисту релігійної свободи у Франції


. Більшість держав світу підписалися за цей шляхетний принцип, який багато разів згадується в міжнародних деклараціях. Однак навіть сьогодні в багатьох країнах релігійна нетерпимість і дискримінація є суворою дійсністю.
В ім’я релігії індуси воювали з мусульманами та сикхами, мусульмани-шиїти – з сунітами, а буддисти та індуси вбивали одні одних на Шрі-Ланці. Те ж саме можна сказати про конфлікти на Близькому Сході та в Північній Ірландії, криваву війну між Іраком та Іраном. Нині непрості відносини між Індією та Пакистаном.
Зрештою, релігійні війни не оминули і світову історію. Зокрема, хрестові походи та інквізиція стали вічною темою історичної науки. Релігійну нетерпимість виправдовували тим, що релігійна єдність створює найміцніший фундамент для держави, а релігійні розбіжності лише загрожують суспільному порядку і спокою.
Проте намагання влади досягнути релігійної терпимості не завжди дають позитивні результати. Відтак постала потреба врегулювати цю проблему на правовому полі. Адже тільки правові засоби, пов’язані з юридичною відповідальністю, врегульовують найважливіші суспільні відносини. Досвід багаторічних воєн на релігійному тлі показав, що шляхом насилля неможливо досягнути миру, а отже, і єдності держави.
У Римській імперії ще за часів правління Константина були спроби врегулювати проблеми релігійної свободи на законодавчому рівні. У 313 р. вийшов Міланський едикт, що гарантував свободу релігії як християнам, так і язичникам і переслідування християн у римському світі було припинено. Узаконення християнства в Римській імперії змінило хід подій. Проте 392 р. Константинопольський едикт імператора Феодосія І заборонив на території імперії язичництво, а відтак релігійна свобода була ліквідована. Тому доцільно детальніше розглянути приклад середньовічної Франції, яка на своєму правовому полі виступила каталізатором віросповідних змін у Європі.
Європа ХVI сторіччя була спустошена війнами та релігійним розбратом. Франція не уникла цього розбрату: з 1562 по 1598 рік між католиками й протестантами точилися гострі суперечки. "Ще ніколи послідовники Христа так не глумилися із його вчення "любити одне одного", як це було в XVI столітті", – зауважує сучасний історик Жанін Гарісон [2, с.139]. Деякі країни, наприклад Іспанія та Англія, жорстоко переслідували іновірців. Інші країни, подібно до Німеччини, дотримувалися принципу "Cuius regio, eius religio", тобто релігію у місцевості визначає той, хто там править. Кожного, хто не погоджувався із релігійними поглядами правителя, змушували покинути країну. Воєн уникали лише завдяки тому, що влада тримала релігії подалі одна від одної, а про релігійне співіснування не могло бути й мови.
Франція обрала інший шлях. Її територія пролягала між Північною Європою, де більшість населення сповідувала протестантизм, та Південною Європою, яка вважалася католицькою. Сама Франція була католицькою країною, але у середині XVI ст.досить-таки істотну роль там почала відігравати протестантська релігійна меншина. Цей поділ став особливо відчутним, коли почали вибухати релігійні війни. Численні мирні договори або так звані "едикти про утихомирення заворушень" так і не принесли мирного релігійного співіснування.
Чому ж Франція не пішла шляхом своїх європейських сусідів, а обрала шлях толерантності?
Попри досить вкорінену нетерпимість, у декого розвинулася думка, що релігійний мир та релігійна роз’єднаність не завжди є несумісними поняттями. Загалом кажучи, на той час питання релігійного вірування було нерозривно пов’язане з відданістю країні. Француз не міг бути французом, якщо не належав до католицької церкви. А втім були й інші думки. У 1562 р. французький державний діяч Мішель де Лопіталь писав: "Навіть відлучені від церкви не перестають бути громадянами" [2, с.146]. Кілька інших діячів, відомих тоді як група "політиків" (Les Politiques), теж обстоювали подібну думку.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Нантський едикт 1598 року – перша спроба правового захисту релігійної свободи у Франції

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок