Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Основні моделі ініціювання судових процедур банкрутства (неспроможності)

Основні моделі ініціювання судових процедур банкрутства (неспроможності)

Назва:
Основні моделі ініціювання судових процедур банкрутства (неспроможності)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,14 KB
Завантажень:
40
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
 
Реферат на тему:
Основні моделі ініціювання судових процедур банкрутства (неспроможності)


Входження до судових процедур банкрутства можливе лише у разі порушення справи про банкрутство, яке Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі за текстом – Закон) [1] пов’язує з поданням до господарського суду заяви1 заінтересованими особами.
До таких осіб відносяться передусім кредитори. Серед останніх ст.1 Закону виділяє кредиторів – учасників майнового обігу. Крім того, правом на подання заяви до господарського суду наділені податкові органи, а також інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння обов’язкових платежів. До них можуть бути віднесені державні цільові фонди, державні органи у справах нагляду за страховою діяльністю тощо [2].
З точки зору цивільного права вищезазначені уповноважені державою органи не можна віднести до кредиторів, бо вони є суб’єктами публічно-правових відносин і реалізують свої владні повноваження виключно у названих відносинах. Але Закон встановлює, що до податкових та інших органів держави, що здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння обов’язкових платежів застосовуються норми про кредиторів (абз. 6 ст.1, ч.10 ст.7).
Включення цих державних органів до кола кредиторів має на меті уникнути дублювання норм, які встановлюють однакові вимоги як до заяви кредитора, так і до заяви податкових та інших зазначених органів держави. Таким чином, прирівнювання податкових органів та інших органів держави, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння обов’язкових платежів, до кредиторів можна віднести до прийому законодавчої техніки, використаного законодавцем з метою спрощення термінології, тобто “для цілей” Закону (ст.1).
__________
1 Заява також подається у таких країнах як Англія, Болгарія, Росія, Франція та Чехія, а в США, Казахстані, Молдові, Німеччині, Польщі входження до судових процедур банкрутства пов’язане з поданням клопотання.
Кредитори, як за законодавством України, так і у відповідності із законодавством про банкрутство (неспроможність) інших країн, мають право ініціювати недобровільні процедури банкрутства.
Таке право надається Законом кредиторам, які мають незабезпечені вимоги (за термінологією редакції 2002 року Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” – конкурсні кредитори [3]). Відповідно до абз.6 ч. 2
ст. 8 Закону суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо вимоги кредитора повністю забезпечені заставою. Але у деяких випадках, конкретно визначених законодавством, кредитори, вимоги яких забезпечені заставою, мають право ініціювати провадження у справі про банкрутство (абз. 4 ч. 8 ст. 7 [1]).
У ряді зарубіжних країн законодавством про банкрутство (неспроможність) передбачено право кредиторів, вимоги яких в конкретно визначеній законодавством сумі не забезпечені заставою, та кредиторів, вимоги яких повністю забезпечені заставою, але які відмовилися від прав по забезпеченню своїх вимог на користь усіх кредиторів, на подання заяви (клопотання) про порушення справи про банкрутство [4].
Стаття 6 Закону передбачає можливість ініціювати судові процедури банкрутства як декількома кредиторами, так і одним кредитором. Таке положення існувало і в законодавстві, що передувало сучасному. Відношення до цього положення вчених - правознавців в усі часи було неоднозначним. Не залишилося згадане положення і поза увагою багатьох сучасних українських науковців, які висловлюють думку щодо необхідності на законодавчому рівні введення до складу підстав порушення провадження по справі, крім існуючих, ще однієї – вимоги стосовно збігу кредиторів [5], [6], [7]. Уявляється, що в даному випадку не можна ототожнювати умови, необхідні для ініціювання судових процедур банкрутства, та умови, необхідні для здійснення цих процедур. Тому й у теперішній час актуальною залишається думка відомого німецького вченого минулого сторіччя Ендеманна про те, що необхідність наявності декількох кредиторів лежить у самому понятті конкурсу, і ця наявність повинна завжди зберегатися, як умова для здійснення конкурсного процесу, на відміну від наявності такої умови при його відкритті [8].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Основні моделі ініціювання судових процедур банкрутства (неспроможності)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок