Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Законодавчий процес зарубіжних парламентів

Законодавчий процес зарубіжних парламентів

Назва:
Законодавчий процес зарубіжних парламентів
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,27 KB
Завантажень:
31
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Законодавчий процес зарубіжних парламентів
Законодавчий процес (або законодавча процедура) у різних джерелах описується по-різному. Називається різна кількість проміжних стадій. На нашу думку, є чотири основних стадії законодавчого процесу:
1) законодавча ініціатива;
2) обговорення законопроекту;
3) прийняття законопроекту;
4) промульгація.
В інших джерелах названі й деякі інші стадії. Наприклад, У деяких працях, автори, посилаючись на те, що більшість західних парламентів двопалатні, після прийняття законопроекту палатою виділяють як окрему стадію подолання розбіжностей між палатами. Після промульгації, тобто затвердження й опублікування закону, називають також перевірку конституційності цього документа. У деяких джерелах, дотримуючись основної чотириелементної структури, стадію промульгації розкривають і позначають як "санкціонування, промульгація й опублікування". У деяких країнах стадій може бути й більше. Наприклад, у США є документ, названий "Основними етапами проходження законопроекту в Конгресі США", що включає 19 стадій. Можливо, це – найдокладніше відображення законодавчої процедури, яке можна зустріти.
Так чи інакше, повернемося до класичної чотирьохелементної структури законодавчого процесу.
Перша стадія класичної схеми законодавчого процесу називається законодавчою ініціативою. Законодавча ініціатива – це право органу або особи внести проект закону в парламент із тим, що цей проект буде обов'язково розглянутий палатою й з нього буде ухвалено рішення. Правом законодавчої ініціативи за кордоном володіють депутати, глава держави, уряд, інші органи і особи. Коло суб'єктів законодавчої ініціативи в різних країнах не однакове. Наприклад, у США й Великобританії формально, відповідно до букви закону, законопроекти можуть вносити лише депутати. У необхідних випадках депутат зробить це з відома глави держави або уряду.
У ФРН, крім депутатів бундестагу, право внести законопроект має вища палата – бундесрат. У низці країн законодавчу ініціативу найчастіше реалізує уряд або глава держави. Якщо узагальнити всі ці випадки, то можна виокремити таке коло суб'єктів законодавчої ініціативи:
1. Члени парламентів. Таку ініціативу можна назвати парламентською ініціативою. У різних країнах вона може бути реалізована по-різному. Здебільшого необхідний певний мінімум депутатів (10,15, 20). У деяких країнах право законодавчої ініціативи мають тільки партійні фракції, а окремі депутати можуть виступати лише з виправленнями й зауваженнями.
2. Глава держави – президент або монарх. Залежно від цього вона буде йменуватися президентською або королівською ініціативою.
3. Уряд. Тоді вона буде йменуватися урядовою законодавчою ініціативою.
4. Виборці, тобто певна категорія громадян. Така ініціатива йменується народною ініціативою. Для того щоб народна ініціатива стала законопроектом, потрібно зібрати певну кількість підписів (як правило, мінімальна кількість). Така ініціатива передбачена законодавством Італії, Іспанії й Швейцарії. В Італії потрібно зібрати не менш як 50 тис. підписів, а в Іспанії – 600 тис.
Щодо народної ініціативи, можна додати, що в деяких штатах США, для того щоб внести законопроект у законодавчі збори штату, потрібно зібрати від 3 до б % підписів від чисельності населення цього штату. Взагалі, хоча народна ініціатива закріплена в ряді країн, реально вона реалізовувалася кілька разів в Італії. В Австрії був тільки один подібний випадок у 1964 р. У Швейцарії час від часу такі підписи збиралися й проекти вносилися, але жоден законопроект, що з'явився з ініціативи громадян, не був прийнятий.
Якщо подивитись на те, скільки потрібно підписів депутати) (наприклад, у ФРН не менше 15, Японії – 20 депутатів у палаті представників і 10 депутатів у палаті радників), можна провести певні паралелі. Мається на увазі, що за кожним із депутати" стоїть набагато більше, ніж десяток тисяч виборців. Отже, тут теж потрібно концентрована думка – або п'ятдесят, сто тисяч голосів або підписів виборців, або 15–20 депутатів, за яких стоїть кілька десятків тисяч виборців.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Законодавчий процес зарубіжних парламентів

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок